Насправді дуже часто бувають ситуації, які зі сторони виглядають дик0. Та поки не стикнешся з цим, доти не зрозумієш.
А особливо уважними бувають сусіди. Це просто жахливо, коли вони втручаються туди, куди не потрібно. Особливо, ці старенькі бабулі, які наче б то вік прожили, досвіду мабуть мати багато, а отже і мудрості. Проте, це не завжди так. Ось подруга моя жалілась нещодавно.
Завітала до неї поліція минулого вечора. Вона була шокована. Спочатку подумала, що помилилась. Та от виявилось, що сусідка викликала.
–Виявилось, що вона вже тиждень ніби то не бачила мене з дитиною на вулиці і кожного вечора чула дитячий плач.
Я була просто розлючена. І звісно ж все поліції пояснила. Моя дочка, якій 3 роки, захворіла. Мабуть, застудилась. От і піднялась температура висока, ще й ніс заклало. Зараз все-таки вірусів багато, може інфекційне, або ж продуло, бо погода дуже мінлива. Ніколи не вгадаєш як дитину одягти. От на вулицю і не виходимо. Лікуємось та на карантині сидимо. Та й звісно ж, що хвора мала дитина капризна дуже. Ще й коли ніс закладений, зовсім не розуміє що робиться. І плаче постійно. То що ж мені їй рот скотчем заклеювати?
Поліція одразу все зрозуміла. Серед них і жінка була. Теж дитину малу має. Навіть поспівчувала мені. Сказала, що дуже розуміє.
А от сусідка наче ніколи дітей не мала. Не знала що це таке. Постійно дурниці якісь вигадає і влізе у чужі справи.
Це ж треба ще й додуматись викликати поліцію. Мабуть, вона зовсім не має чим зайнятись.
І я з подругою погоджуюсь. Жінці, мабуть, нудно живеться. Бо як ще пояснити таку поведінку?
