Свекруха зовсім совісті не має, мало того що живе в моїй квартирі, то ще і я обслуговувати її повинна. Весь час щось придумує, хоче нас з чоловіком посварити. Одні проблеми та нерви від неї.
Коли ми з Василем одружилися, вирішили що краще буде жити у квартирі яку мені колись подарували батьки. Адже до цього мій чоловік жив з батьками та переїжджати до них я аж ніяк не хотіла.
У нас все було чудово – ми повністю зійшлись у побуті та поділили обов’язки. З дітьми вирішили не поспішати, думали спочатку пожити для себе та побудувати кар’єру.
Стосунки у мене зі свекрами були не скажу що прекрасні, але нейтральні. Ми не лізли один до одного з непрошеними порадами й це всіх влаштовувало.
Та якось так сталось що свекруха зі свекром дуже посварились і Любов Михайлівна вирішила розлучатись. Ми з чоловіком були шоковані – адже вони вже 35 років разом, та й люди не молоді.
Свекруха попросилась до нас жити, я звісно була проти – у них крім Василя є ще старший син який живе сам, чому б до нього не переїхати. Але Любов Михайлівні вдалось переконати мого чоловіка і він погодився.
Хоч у нас і є ще одна вільна кімната, але ділити з кимось свою кухню я не хотіла. Бо ж, як відомо, у домі повинна бути лише одна господиня – тоді все буде спокійно.
Перший період свекруха була такою невинною, все старалась допомогти, зайвий раз і слова не сказала. Та коли вже добре освоїлась почала показувати своє справжнє нутро.
І почалось те, чого я так боялась.
Прийшла я одного разу з роботи та бачу що в наші кімнаті хтось був, речі стояли не на своїх місцях. Тоді я запитала чи свекруха заходила, вона зізналась що прибирала там. Адже вирішила, що з мене господиня така собі й вирішила “допомогти”. Я була розлючена, але ситуація лише набирала обертів.
Я коли готую стараюсь дотримуватись раціону – ніякої жирної та некорисної їжі. Але Любов Михайлівна вирішила і кухню собі загарбати, постійно наготовлює купу всього що ніхто окрім неї не їсть. Лише продукти переводить які ми купляємо. І кухня після неї вся в жирі.
Нещодавно почула як вона на кухні сину жаліється, що з мене господиня ніяка, не роблю нічого по хаті й все лягає на її плечі. Тоді я просто не витримала і все їй сказала у вічі, що це моя квартира, а як їй щось не подобається я тут нікого не тримаю. Тим більше самій можна було зрозуміти, що молода сім’я хоче жити окремо.
Ох, як вона на мене тоді образилась, але на диво Василь зрозумів мою думку, адже його також починала напружувати постійна присутність матері вдома. Ми нічого не могли зробити без її відома – ніби це її квартира і вона тут одна господиня.
Зараз думаємо як би то її зі свекром помирити, адже ще досі ніякого розлучення не було, тому ми не втрачаємо надії.
