Моя теща частий гість у нашому домі. Приходить, коли їй заманеться і навіть не попередить нас.
Моя дружина на роботі дуже довго, тому сина я купаю о 21 годині й потім швиденько кладу його спати, адже в іншому випадку він не дасть заснути нікому із нас, будуть концерти.
Я уже разів сто говорив тещі, щоб в цей час вона не ходила до нас у гості. Та жінка ніби на зло приходила у ті години.
«Я собаку вигулюю саме тоді» – говорила мені теща. Її вистачало на хвилин 30. Вона забавляла Ореста недовго, лише збивала йому режим сну. Після чого ми з дружиною слухали нічні серенади аж до ранку.
Як з нею говорити?
Це були звичайні вечірні процедури як завжди, ми з Орестом готувались до купання. Ми робили все разом. Та стукіт у двері все перебив. Там чекала вона – теща.
Я був просто в люті. Коли це все скінчиться. Можливо, вона випробовує моє терпіння? Навіщо було мучити Ореста, я не розумів взагалі.
Та я відпустив ситуацію й запросив її зайти в середину, нехай побачить малого.
Я вирішив провчити тещу. Сказав, що терміново маю відлучитись на роботу: «Як мені пощастило, що Ви зайшли. Лариса Сергіївна, я маю поїхати в офіс, віддати документи, питання життя й смерті. Вкладіть малого, будь ласка» – просив я її.
Я швидко одягнувся, віддав їй Ореста й поїхав, удавав, що дуже поспішаю.
– А це далеко, твоя робота? – цікавилась теща.
– Та трохи є, але я надіюсь заторів не буде, тому побіжу. – відповів я.
Я прийшов додому за три години. Картина маслом, подумав про себе. Малий лежав та спав, збоку стояло безліч баночок суміші та пакет з іграшками.
У квартирі був хаос, ніби смерч у нас побував та розкидав усі дитячі речі всюди.
Теща задрімала, сидячи на дивані, колихаючи ліжечко. Вигляд в неї був не дуже, надто пом’ята була жінка. Напевно, втомилась добряче за цим усім. Думаю, висновки з цього теща зробить.
Після цього випадку, теща стала завжди дзвонити й пізно уже не заходила до нас
