У мене є старша на 2 роки сестра. Живемо ми у невеличкому містечку, університетів тут немає. Тож у сестри не було вибору як переїхати в столицю.
Це наче б то мало піти їй на користь, можливо потім і перспективну роботу знайде.
Перший час вона шукала квартиру. Та потім вони з мамою випадково зустріли двоюрідного брата нашого тата. У нього в столиці велика квартира, де жив лише він, дружина та їхній 7-місячний син. Сергій Дмитрович сам запропонував, щоб наша Віка жила в нього. Так і до міста звикне. І побутом не перейматиметься. При чому він сказав, що грошей не потрібно. Просто іноді допоможе його дружині чи посидить з дитиною.
Мама з сестрою були дуже щасливі, коли приїхали. Віка одразу ж, окрилена, зібрала речі і помчала в столицю.
Перший час усе було дуже добре. Сестра дзвонила нам і розповідала, що задоволена столичним життям. Ми за неї звісно ж раділи.
Та через кілька місяців вона нас налякала. Подзвонила вся у сльозах. Сказала, що переїжджає в гуртожиток. Ми дуже здивувались, подзвонили до дядька.
Він був дуже агресивний, постійно кричав у слухавку. Я чітко почула фразу.
–Ваша безсовісна дочка проїдає усю свою стипендію. А в нас живе безкоштовно, ще й допомогти відмовляється.
Мама з татом одразу ж зібрались до Віки, я теж з ними поїхала, бо дуже хвилювалась.
Сестра почала розповідати як їй жилось у дядька. Сергій Дмитрович ходив на роботу, його не було цілий день. Дружина майже нічого не готувала їсти, оскільки чоловіка не треба було годувати. Тож вона не переймалась. Віка весь час вчилась, отримувала стипендію. І її якраз вистачало лише на те, щоб хоча б щось поїсти.
Окрім того, дружина завжди просила Віку дивитись за дитиною, поки вона владнає всі свої справи. Часом вона могла піти в обід та повернутись пізно ввечері. Звісно ж це сильно вплинуло на якість підготовки сестри до занять. Вона не мала можливості вивчити потрібний матеріал.
Перший час Віка не скаржилась. Вона була вдячна за житло родичам, тому з радістю допомагала. Та пізніше це відбувалось настільки часто, що Віці це починало заважати. Вона геть нічого не встигала.
Пізніше у Віки розпочалась сесія. Звісно усі предмети потребували її уваги. Тож дівчина попросила дядька та дружину не турбувати її хоча б два тижні. Та вони звісно ж швидко про це забули. Віка не хотіла сваритись, проте змушена була відмовити вкотре доглянути за дитиною. Тоді родина почала скандал, вони звинуватили сестру в тому, що вона абсолютно безкоштовно живе у них і геть не хоче допомагати. Віка звісно ж це вислухала, зібрала речі і пішла у гуртожиток.
Ось так іноді родина наче б то хоче допомогти, а насправді експлуатує. Я ж навчилась на чужих помилках. Тому, коли вступатиму, точно надіятимусь лише на себе. І ні в якому разі не житиму у знайомих, тим паче безкоштовно.
