Я дуже люблю свою онучку. Вона дуже талановита і щира дитина з самого дитинства. Донька її гарно виховала. Дівчинка багато гуртків відвідувала завжди.
Після цього школу закінчила з золотою медаллю і навіть університет з червоним дипломом. Тепер працює на дуже високооплачуваній роботі, окрім того блог свій веде. Там також має підробіток.
Загалом, дуже забезпечена стала. Сама собі квартиру купила і машину.
Я звісно ж пишаюсь внучкою.Та дещо мене таки збентежило в її поведінці. От і нещодавно історія трапилась.
Ми в сім’ї небагатій всі завжди росли. Я свої дітей так виростила. Проте, постійно вчила ділитись. Останнє віддавати. А тим паче рідним.
Думала, що всі цю науку з покоління в покоління передаватимуть. Проте, багатство, мабуть вносить свої корективи в характер людини. Гроші крутять голову і починають вести іншими шляхами. Чим більше маєш, тим менше готовий ділитись з іншими.
Я того місяця занедужала сильно. Так, що ледве по хаті пересувалась. Та швидка б не приїхала без особливої причини.
От я й попросила, щоб мене внучка підвезла хоча б туди. А назад вже сама доберусь, якщо на стаціонарі не залишать. Вона сказала, що багато справ має, але погодилась.
За пів години сказала мені виходити. Я попросила, щоб вона піднялась нагору і допомогла мені зійти. Та онучка сказала, що вона мені таксі викликала і допомогти не зможе. Ну що ж. І на тому дякую. Зійшла якось. Водій і сісти допоміг і вийти потім.
Та виявилось, що таксі неоплачене було. Я мала розрахуватись. Віддала останні гроші, що мала в кишені.
Та тоді все владналось. Нічого серйозного не було. А от нещодавно у чоловіка ювілей. Внучка ходила і усім розповідала, що даруватиме дідові новенький телефон.
Чоловік мій дуже зрадів, бо не мав ніякого. Не показував це, але чекав невимовно. От усі зібрались вдома. Почали вечеряти.
Тут внучка прибігла. Сказала, що довго не зможе бути, мусить бігти у справах. Та віддала дідові коробку з телефоном, поцілувала і помчала з дому.
Чоловік щасливий і гордий перед усієї родиною та сусідами відкриває цю коробку, а там виявляє звичайнісіньку шоколадку. Не знаю навіть як це сприймати. Не хочу нічого на внучку казати. Та всі тоді були дуже здивовані. Ніхто такого жарту не зрозумів.
