Після poзлyчeння батьків я залишилася жити з батьком. Ми досить довго жили разом і він не приводив у дім жінок. Але коли я перейшла до старшої школи, то він познайомив мене з жінкою і сказав, що вони певний час уже зустрічаються і вирішили одружитися. Сказав, що жити будемо разом і я не маю хвилюватися, для мене у домі нічого не зміниться.
Ще до весілля Олена мені сподобалася, вона була легка та весела, ми знайшли спільну мову і я навіть запевнила батька, що проблем не має бути. Олена теж казала, що їй зі мною цікаво і ми хай не як мати й дочка, але як сестри то вже точно.
Я дуже чекала на їхнє весілля, я там була подружкою нареченої. Це було дуже гарне свято, мій батько не пошкодував коштів на його організацію. Він добре заробляв, бо мав кілька власних магазинів та фабрику по виробництву меблів. Після весілля ми й справді стали жити усі разом і все йшло непогано, аж поки я почала помічати, що батько з дружиною часто кричать за закритими дверима.
Іноді вони їх не щільно причиняли і я чула, що сваряться вони через мене, ну більше через гроші, але мачуха говорила, що батько надто мене балує і витрачає на мене багато грошей і часу, галасувала, що їй це не довподоби, що вона зі своєї зарплатні не може забезпечувати собі походи у салони та допомогу своїй мамі й мій тато має піклуватися про її матір.
Мій тато зовсім не скупий, але та жінка нас не любить, вона не була на весіллі, коли ми бачимося, вона сухо та коротко відповідає і навіть не цікавиться нашим життям. Батько говорить, що він зовсім не проти аби Олена допомагала матері, але він того робити не мусить. Він і так забезпечує сім’ю. А якщо Олені бракує грошей на маму чи салони, то вона може перейти зі своєї роботи до нього на фірму, там є гарно оплачувані вакансії. І тато дуже злиться, коли Олена йому дорікає мною, бо ж вона знала, що у нього є донька і знала, що він сам мене виховує, він не збирається нічого змінювати й навіть сперечатися із цього приводу не хоче.
Одного разу матір Олени зі мною заговорила, сказала, що очікувала для своєї дитини кращого чоловіка, щоб і їй старість міг забезпечити, гадала, що може й житло їй би краще підкупив, а то квартира стара і на окраїні міста. А я не розумію чому вони вважають, що мій батько їм щось винен, чого має їх повністю утримувати й чому вони все це не озвучували йому раніше, адже до весілля вони були разом кілька років, можливо аби мій тато знав про їхні сподівання, то і весілля не було б.
