Я зустрів свою дружину Олю ще на третьому курсі університету, вона відразу мені сподобалась: красиве довге волосся, стрункі ноги. Тому це було кохання з першого погляду.
Я був із забезпеченої сім‘ї, батьки купили квартиру й автомобіль мені, тому, коли ми почали зустрічатись, майже одразу вона переїхала до мене. Спочатку все було чудово, життя разом здавалось мені казкою. Я був старший за Олю на 3 роки, тому коли закінчив університет, вона ще вчилась. Згодом тато оформив на мене його компанію, і я почав нею займатись.
Заробіток був хорошим, том мені хотілось постійно дарувати Олі різні дорогі подарунки, то машину її мрії купив, то дорогоцінні прикраси. Вона звичайно була щасливою. Згодом наважився зробити їй пропозицію, це було дуже красиво, у Парижі, саме так вона й мріяла. Відсвяткували ми за кордоном на Кіпрі. А після цього почалось сімейне життя.
Я так само багато працював, адже хотів, щоб тато мною пишався, що я зміг так добре розвивати його компанію. Не дуже часто був вдома, а моя дружина після закінчення університету не захотіла йти на роботу, я був не проти, адже коштів вистачає на нас двох. Так тривало кілька років, поки все не почало псуватись.
Звичайно Олі не вистачало моєї уваги, вона постійно десь гуляла з подругами, щоб не сидіти одній вдома, а коли завагітніла, то взагалі у чотирьох стінах зійшла з розуму. Телефонувала в офіс по сто разів на день, це був жахливий період нашого життя, але коли вже народилась дитина та пішла у садок, дружина все одно вирішила залишатись вдома, я вже їй запропонував різні вакансії, щоб хоч якось зайняти її час, але нічого не виходило. Вона постійно докоряє мені, що я 24/7 у роботі. З цими докорами дуже важко жити, тому я навіть не знаю що вже робити мені. Як тут вчинити?