Моя бабуся не може мене терпіти. Але я не поступлюся своєю думкою

Можливо, я погана внучка. Не можу терпіти свою бабусю. Мабуть, ми виховані з нею у різних часових проміжках.

 

Хоча бабуся розповідала, що я була дуже очікуваною дитиною. Мама довго не могла завагітніти. Після десяти років шлюбу батьки отримали радісну звістку, що народиться первісток.

Радощам бабусі не було меж. Проте пологи були надто важкими. Лікарі прогнозували найгірше. І це найгірше сталось – мама померла.

Після цього татові було дуже погано. Він почав пити. За деякий час батько пішов з дому, залишивши мене на бабусю.

Бабуся виховувала мене, разом ми жили душа в душу. Пам’ятаю, як вона подарувала мені ляльку, заощадивши останні кошти зі своєї пенсії. Тоді було найкраще Різдво за все моє життя.

Тепер мені вісімнадцять років. І бабусю ніби підмінили. Ми постійно сперечаємось, сваримось, дискутуємо. Одного разу бабуся нагримала на мене, що я пофарбувала волосся у рожевий колір. Не розумію чому. Це ж моє життя, мій стиль. Чому у неї нема тієї любові, як у дитинстві.

Також вона змушує мене приходити о десятій годині вечора додому, не затримуватись у подруг. А як вона кричала, коли побачила мої модні джинси з дірочками, подаровані подругою Людою. Я вже не кажу про те, скільки було крику після знайомства з моїм Артемом. Бабуся звинуватила мене у легковажності і відібрала кишенькові гроші.

Моя бабуся перестала мене терпіти, але свою думку не буду змінювати, бо я теж – особистість

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Моя бабуся не може мене терпіти. Але я не поступлюся своєю думкою