Ми з дітьми давно не виходили на вулицю. Вся справа у тому, що я трохи занедужала- мені робили операцію на дихальні шляхи. У цей момент наші сусіди виходили гуляти з дітьми, при чому зовсім недалеко – прямо на майданчик поряд з будинком. Тому у під’їзді завжди був гул.
У мене часто виникало питання – чому б не піти гуляти далі. Трохи далі за нашим будинком було чимало симпатичних домів, а там невеличкий лісок. У четвер мені зробили операцію на ніс і лор сказав, що сидіти вдома для мене буде більш шкідливо, адже нюх має працювати з різними запахами.
Тому ми з дітьми таки вирішили прогулятись. Тим бiльше, що це було прохання мого лікаря.
Перед нами з дітьми постало питання – куди йти? Коли я вийшла у двір, виявилося що простір наповнений дітьми з батьками. Після пережитої операції мені захотілося тиші. Тому ми пішли ближче до ліска, де розкинувся приватний сектор. Біля симпатичних будиночків було чимало собак. Собачки – це улюблені тварини у малюків. І в приватному секторі їх виявилося чимало. Ми гуляли по доріжках, зривали квіточки і дивилися на собак. Біля одного із будинків була вивіска – «Тут злий собака». Звісно,ми знали,що господарі часто блефують з такими табличками, щоб відлякувати злодіїв. Але тут вмить біля паркану з’явився здоровенний чорний пес. Який так почав гавкати, що діти налякались. Тут з будинку вибігає старша жінка, яка кричить мені у слід, що я – божевільна мати, бо дражню разом із дітьми її собаку. Як виявилось інші сусіди теж скаржились на цього агресивного пса. То що тепер ніколи не ходити по дорозі, бо її пес так дико реагує?
Моя відповідь, що тут громадська дорога, яка цілком не є її власністю, довела жінку до скаженої люті. Вона почала погрожувати викликати правоохоронців, хоча підстав зовсім не зрозуміло, адже це – громадське місце. Після цього жінка взяла біля свого порогу камінь і кинула його в нас, кричачи що я скажена мама. Я запропонувала таки дочекатися правоохоронців, бо цю виставу спостерігало чимало перехожих. Потім хтось з тих, що зупинились, сказали, що хворих людей не потрібно провокувати. Ми пішли, але спогад залишився дуже неприємний. Адже я нічого навіть не зробила, а мене ось так закидали камінням. А якби вона потрапила дитині у голову?
Тепер я зрозуміла тих батьків, що гуляють з дітьми біля будинку. Вони не хочуть бути закиданні камінням. Звісно, я бачила в Інтернеті відео про скажених господарів. Однак, з таким стикнулася вперше.
