«Хочу подати у суд на свою няню»

  • Ну що, Катя, ти добавилася, – відповів батько своїй дочці, – ось прошу познайомитись із Ольгою Андріївною, твоєю новою нянею.
  • Тату, а ти не здурів? Мені няня? А я не за доросла? Мені вже 16 років!

Катя була важкою дитиною, вона могла несподівано побрити голову чи перемалювати волосся у зелений. Сьогодні вона була готом, а завтра – емо. Стиль життя дівчини змінювався. Анатолій Павлович сам був не у захваті від того, як змінювалася його дочка. На жаль, дружини не стало, коли Каті був всього місяць. А він весь час пропадав у своєму бізнесі. Тому дівчина зростала на вулиці, жила зовсім іншим життям, ніж її однолітки у повноцінних родинах.

  • Ольга Андріївна займеться твоїм вихованням, тому прошу познайомитись ближче, – Анатолій Павлович вийшов з кімнати і зачинив двері, залишивши Катю наодинці з Ольгою Андріївною.

Ольга була жінкою років сорока. Вона мала підтягнуту фігуру і видно, що займалася спортом. Катя це зразу помітила.

  • Ну що, будемо знайомитися ближче. Я чула, що у тебе погані стосунки з батьком?
  • Так, я хотіла подати на нього у суд.
  • Хм, подати у суд на рідного батька? Це чому?
  • Він змушує мене працювати по дому – виносити сміття, застеляти постіль, прати свої речі і навіть куховарити, – з войовничим поглядом почала говорити Катя.
  • А хіба це не обов’язок кожної дівчини? Дівчина має бути чепурною і готуватися до майбутнього сімейного життя, – відповіла Ольга Андріївна.
  • А якщо я не хочу виходити заміж ніколи? І ще – я виросту, вийду заміж за олігарха і матиму домашню працівницю.

Катя говорила із таким запалом, як дитина у пісочниці, яка постійно чекає виправдання у старших на свою поведінку. Ольга стояла навпроти та іронічно посміхалася. Їй подобалася Катя з її юначим максималізмом і прагненням віднайти справедливість.

  • Катю, олігарх- це добре, але завжди треба готуватися до плану Б. Бо ніколи не знаєш, як життя складеться, а от все вміти – потрібно.
  • Ви хочете сказати, що будете заставляти мене робити домашню роботу?
  • Так, від сьогодні ти і прати навчишся, і куховарити. Як няня, я покликана тебе перевиховати.
  • Я подам на вас у суд за те, що ви змушуєте неповнолітню працювати. Ви не маєте жодного права.

Катя замахнулася на Ольгу інстинктивно, прагнучи вдарити її. Проте Ольга швидко вхопила її руку, вивернула і так стиснула, що дівчина аж закричала. Ольга мала дуже хороші спортивні навички, жінка вмить могла навть дуже могутнього мужчину покласти на лопатки.

  • Дорогенька, тобі зовсім не вийде. Я 10 років працювала вихователем дитячої колонії. Повір, у мене було чимало таких, що і скаржились, і у суд подавали, але всі вони швидко змінювали свої рішення.

Катя зрозуміла, що Ольгу Андріївну треба слухати, бо це в її інтересах самозбереження.

  • А де Катя? Щось давно її не чути у домі, – якось спитав Анатолій Павлович Ольгу, повернувшись швидко з фірми.
  • Катя пере свою постіль, – сказала спокійно Ольга.

Анатолій Павлович аж сів від несподіванки. Слова няні його зворушили. Невже хтось зміг вплинути на Катю після стількох років. Чоловік був готовий підняти Ользі навіть зарплатню через такі слова.

  • Тепер так буде завжди, – усміхнулася Оля. – Повірте, Катя – дуже добра дівчинка, вона швидко всього навчиться.
Оцініть статтю
Червоний камiнь
«Хочу подати у суд на свою няню»