Чому ніхто не вірить фрілансерам?

Олена пропрацювала кілька років дизайнером інтер’єрів, через деякий час жінка пішла в декретну відпустку, під час якої вирішила не повертатися в офіс. Їй вдалося зберегти базу замовників, тому вона продовжувала працювати з дому, дистанційно.

Жінку влаштовувало все – рівень доходу, можливість планувати свій день, бути постійно з дитиною. Хоча іноді навантаження  було значно більше, ніж в офісі. Інтенсивної роботи Олена не боялася, а з самодисципліною був повний порядок.

Проблеми почалися, коли родичі дізналися, що вона працює з дому і не хоче повертатися на повну роботу  в офіс. Батьки зітхали: «Ну, це не робота, це не серйозно, а де ж офіційний стаж і трудова? …»

Якось вранці зателефонував мамин брат:

– Мені сьогодні треба  до нотаріуса, відвезти нікому, чи можеш мене супроводжувати? Я трохи заплутався у документах, впевнений, що допоможеш.

– Ні, на жаль,  я не можу, термінове замовлення, сьогодні я повинна його завершити і зустрітися з замовником

Тут дядька понесло, він став з натхненням хвалитися успіхами своїх дітей та онуків, потім згадав про мету дзвінка:

– Ну так що, до десятої заїдеш за мною?

– Ні, дядьку, вибачте не можу, роботи дуже багато, та й дитина на руках.

Родич довго намагався присоромити Олену, пригадуючи якісь старі випадки, давив на совість, на жалість …. Тут Оленка побачила, що син дістався до небезпечної газової плити і закінчила розмову.

Через 5 хвилин зателефонувала мама: «Ну звозити його, що тобі важко?»

І знову образа і повне нерозуміння.

Таких історій у тих, хто працює з дому, набереться на цілу книгу. Родичі всіляко принижують і знецінюють працю фрілансерів, а при нагоді намагаються натиснути і змусити попрацювати  на свою вигоду.

А чого ж, все одно вдома сидить, нероба, в стелю плює. Ми то ж на фабриках і заводах, працювали  від дзвінка до дзвінка ….

Звісно, що до них ніяк не доходить, що у  «нероби» іноді немає часу чашку чаю випити або в туалет збігати.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Чому ніхто не вірить фрілансерам?