У студентські роки я не мав багато грошей, тому знімав маленьку кімнатку у комуналці, бо гуртожитку мені не дали. Це комунальне приміщення було недалеко від мого університету, тому тут зібралось багато таких же як і я.
Загалом було дуже весело, ми усі разом збирались і сиділи на спільній кухні, розмовляли та грали у різні ігри. По сусідству зі мною жили дві дівчини, які були сестрами. Я часто ходив до них за сіллю чи маслом, тому ми добре знали одне одного. Їх звали Марія і Дарина. Вони були геть не схожі між собою: Дарина була брюнетка з карими очима, не сказати, що не красива, але залицяльників у неї було мало, а ось Марію кохали усі, вона була красивою зі світло-русим довгим волоссям та зеленими очима. Тому я також згодом потрапив під чари цієї дівчини.
У мене також вистачало шанувальниць, але якось не акцентував на цьому увагу, але як виявилось згодом, поки я був закоханий у Марію, її сестра була закохана у мене. Це було дуже ясно, адже вона часто до мене приходила, приносила їжу, кликала гуляти. Я спочатку погоджувався, бо гуляли ми троє, разом із Марією.
Звичайно згодом Дарині було помітно мої почуття до її сестри. Та і я цього ніколи не приховував. Почав надсилати подарунки, квіти. І коли Дарина поїхала на тиждень на практику від університету, я все ж зізнався Марії у своїх почуттях, виявилось, що вона була дуже давно закохана у мене, але бачила, що я подобаюсь її сестрі, тому і не робила нічого. Я був щасливий і той тиждень ми провели разом, це було дуже романтично, згодом я запропонував їй переїхати у мою кімнату.
Коли приїхала Дарина і дізналась про це все, вона була розлючена і просила сестру не переїжджати. Але тоді Марія дізналась, що вагітна, розповіла це все їй і сказала, що повинна тепер бути із мною. Я також був шокований від такої новини, але вже нічого не зробиш, аборт це не вихід, будемо якось ростити!
І ось в університеті до мене підходить Дарина:
– Ти ж розумієш, що це не твоя дитина?
– Чому це? – здивовано запитав я.
– Ну а ти думаєш, що завагітніти так легко, один тиждень були разом і тут вже вона вагітна, ну смішно ж! Ти ж сам розумієш скільки залицяльників у моєї сестри, ніхто з дитиною брати не хотів, один ти такий, дурник!
Я був розчарований, бо ж дійсно за тиждень таке статись зовсім не могло! Я прийшов додому, мене зустріла Марія, вона бачила, що я сумний. Я її запитав тоді чи вона впевнена, що дитина моя, але моя дівчина відповідала так впевнено, що я й не знав, що тут думати. Але оскільки моє кохання було дуже сильним, вирішив, що навіть якщо це не моя дитина, буду її виховувати!
І ось пройшло вже з того часу 7 років. З Марією я одружився. У нас народився син, він був на мене такий схожий, що я подумав, може й дійсно мій. Звичайно нишком, щоб ніхто не дізнався зробив тест ДНК, і результат був 99,9%, що це моя дитина.
Добре, що я тоді не послухав сестру моєї дружини, адже втратив би свою кохану дівчину і чудового сина!
