Ми з моїм чоловіком познайомились у селі, коли я часто приїжджала до своїх батьків туди. Тоді він жив там, а я закінчувала університет у столиці та панувала майбутнє там. Я не любила сільську місцевість, тому залишатись з батьками мені зовсім не хотілось. Але зустрівши Андрія, усе змінилось.
Річ у тім, що ще на першому курсі я зустріла хлопця, який був просто ідеальним для моїх батьків: красивий, забезпечений. Але мене чомусь до нього не тягнуло. І ось коли у селі я зустріла Андрія, він мені здався дуже добрим та хорошим. Спочатку ми просто спілкувалось, він допомагав мені із господарством батьків.
Тоді він відкрив мені інший погляд на село, ми лежали на сіні, дихали чистим лісовим повітрям, тому я вже й не хотіла повертатись у цю міську метушню. Думала залишитись тут, але мама не погодилась із цією ідеєю, мовляв, в мене у місті більше можливостей, забезпечений хлопець і нічого хорошого тут у селі й немає, одні корови та болото.
Але тоді я вже була закохана в Андрія й не хотіла думати більше ні про що. Днями я пропадала у нього вдома, його батьків не стало давно, тому він жив сам. Згодом він запропонував мені переїхати, коли я закінчу університет, моєму щастю не було меж, я раділа ніби дитина.
Тому згодом я переїхала у село, ми одружились, відкрили невеличку ферму і все було дуже добре, а головне, що ми кохаємо одне одного, а моя мама й досі на мене ображається!
