Одного разу спостерігала смішну картину в магазині, яка запам’яталася мені на довго. Стою, обираю щось у відділі з крупами, а там доволі тихо, тільки чути як недалеко біля мене жіночка говорить по телефону. Я так вчитався в склад, що і не помічав цього, тільки іноді доносилися слова по типу «йому не можна такого їсти, в нього алергія».
Я подумав мабуть жінка лишила сина з кимось і пішла в магазин, а той знайшов якісь смаколики вдома і влаштував істерику. Вона замовкла, настала повна тиша..і несподівано на весь магазин пролунав крик «поклади на місце!». Я і сам поклав нещасну крупу на прилавок від цих слів, і тут я помічаю, як чоловік швидко достає з кишені шоколадні батончики і кладе їх на місце, а інший ледь не подавився виноградом, який куштував. Весь магазин застиг і настала повна тиша, поки жіночка, яка помітила, що це через неї не сказала “вибачте, я не до вас”. Поставила весь магазин на вуха, навіть касири задумались чи вони випадково нічого не взяли. Я підмітив, що це геніальний план як знайти злодія – час від часу кричати щось подібне.
Я побачив як цій жінці стало не по собі, підійшов до неї і сказав, що все добре, просто ніхто не очікував такого, тим більше той, хто дійсно ховав щось у своїх кишенях. Я сказав їй, що вона зекономила магазину трішки грошей і ми посміялися з цього випадку.
