Лікар-герой, який не побоявся і врятував життя двох людей

Уже 13 років я працюю лікарем-хірургом у центральній лікарні нашого міста. Мене знають багато місцевих жителів, адже я рятував дуже багато людей. Щодня до нас потрапляють мільйони дорослих та ще більше дітей. Тому на моїй практиці траплялось різне. Здавалось, мене вже нічим здивувати.

Але одного звичайного робочого дня, я, як і завжди, вийшов у сусіднє кафе за кавою. І повертаючись до лікарні, побачив як біля головних воріт, де приймають тяжко хворих, проганяють якусь жінку у старому, занедбаному одязі.

Звичайно, я дуже здивувався та підбіг ближче. Ця незнайомка виглядала зовсім погано, я навіть не говорю за одяг, її самопочуття явно було не з кращих. Все ж вирішив запитати у колег, чому вони її проганяють.

– Олександре Геннадійовичу, ви ж самі бачите, яка вона занедбана. Ви хочете, щоб вона якусь заразу у нашу елітну клініку занесла. У наших палатах лежать дуже шановані пацієнти, я не хочу щоб вони ось це бачили!
Я був обурений і сказав, щоб негайно її прийняли.
– Я уже телефонувала до начальства, там сказали, щоб ноги цієї жінки тут не було, бо звільнять! – З насмішкою сказала медсестра.

Я обернувся, щоб подивитись на незнайомку, а вона вже лежала непритомна та стікала кров‘ю. Підійшовши ближче, зрозумів, що вона вагітна. Тут не можна було зволікати ні хвилини. Мені все одно було на те, що сказала мені медсестра. Я взяв цю жінку, поклав на медичні ноші, зверху накрив білим простирадлом й нишком повіз у вільну хірургічну кімнату.

Мені не завадила б допомога, тому я подзвонив усім своїм друзям-лікарям, що були на зміні, але ніхто не хотів братись за цю справу, бо боялися звільнення. Звичайно мені було моторошно, адже я лікар-хірург, а не акушер, приймати пологи не доводилось, але добре, що в університеті ми це проходили, тому приблизно я знав що робити.

Жінка була непритомною, тому я зробив ще анестезію, швидко розрізав одяг, все стерильно обробив та зробив кесарів розтин. Під час операції, до мене зайшла моя медсестра, бо почула метушню і, побачивши це все, почала допомагати, не залишати мене одного із цим!

Отже, разом ми все ж врятували дитину. Але матір все ж не могла прийти до тями. Після криків новонародженої дитини до хірургічної збіглись усі: лікарі, медсестри, відвідувачі, пацієнти. Але часу гаяти не можна було і потрібно було рятувати життя жінки. Мені все ж зголосилось допомогти деякі лікарі й вже через годину ця незнайомка прийшла до тями.

Тоді почали аплодувати усі. Я й не зміг зрозуміти, що трапилось, адже усе відбувалось дуже швидко. Через трохи часу я оговтався. Жінка лежала у палаті зі своєю дитино, усі живі та здорові. Мене викликали у кабінет до начальства, я вже й хотів прощатися із роботою. Але коли я зайшов мене усі почали хвалити й дякувати за рятування. Це було не очікувано, бо вони були проти цього. Але потім мені розказали, що про цей випадок дізнались усі місцеві жителі й навіть про мене написали у новинах і тепер наша клініка стала більш відомою.

Звичайно це був день не з легких. Але я радий, що зміг допомогти ще одній людині й надіюсь, що у майбутньому у них усе буде добре.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Лікар-герой, який не побоявся і врятував життя двох людей