Ми з сином ( 6 років) кожного ранку разом ідемо на зупинку, з якої їдемо на роботу і в школу. Цей день був не виключенням, я зібрала сина і ми вийшли, по дорозі Андрійко питає в мене чи поклала я йому з собою шоколадку до школи. Я сказала що ні, адже це шкідливо. Якраз коли ми дійшли до зупинки він остаточно засмутився і почав ображатись на мене. Я сказала « на ображених воду возять», завжди розуміла це прислів’я ніби потрібно казати його тим, хто ображається.
Та в цей момент, мужчина, який теж чекав автобус, сказав « а на добрих самі катаються», я повернулась з лицем повним не розуміння, бо ніколи не знала, що в цього виразу є продовження. Він побачив моє обличчя, і пояснив, що я неправильно тлумачу цей вираз, адже означає він зовсім не це.
А те що на емоційних людей, ображених, зазвичай легше спихнути почуття якоїсь провини, аби вони виконували доручення і думали, що так і має бути. Тобто це буквально і означає « возити воду на їх спині», такі люди безвідмовні у будь-яких дорученнях.
А добрі люди взагалі дозволяють « вилізти на шию і ноги звісити», вони завжди дозволяють собою користуватись і не помічають цього.
Бути завжди добрим або ображеним не потрібно, треба чітко ставити свої кордони аби люди не «возили воду» на тобі, і самі не катались, бо вони можуть звикнути і постійно маніпулювати твоїми почуттями і змушувати робити те, чого ти не хочеш.
Тоді я зрозуміла сенс цього прислів’я, і, мабуть, це трішки та змінило моє життя і мислення. Син забув на що ображався, так уважно слухав чоловіка, впевнена що в школі буде вихвалятись перед вчителями своїм новим знанням, навіть про шоколадку не згадав.
