Син чоловіка від першого шлюбу одружується. Всі витрати за гостину молода пара взяла на себе, щоб не заставляти батьків це робити. Все-таки вони вже дорослі і здатні самі на себе заробити.
Я вже не раз говорила подружкам, що нічого поганого хлопцеві я не зробила, адже його батьки розлучилися не через мене, а через власні внутрішні проблеми, я не розбивала чужої родини. Коли я познайомилася з Григорієм, він вже давно жив самотньо і був офіційно розлученим.
Але все-одно, син Григорія не хотів зі мною спілкуватися і не сприймав мене за батькову дружину. І ось на своє весілля вирішив за доречне запросити батька без мачухи. Мене це нітрохи не ображає. Правда. Це вже проблеми пасинка.
Я вже якось обійдуся без спілкування з Вадимом та його весілля. Мій Гриша не знає, як йому чинити. Якось і сина треба привітати, і без мене він не хоче йти, оскільки це якось не гарно, адже я все-таки його законна дружина.
Гриша вирішив не йти на весілля, а надіслати синові грошовий подарунок на картку, а привітати у телефонному форматі.
Хай йому грець! Ну адже так теж не можна так жити! Адже у чоловіка не безліч синів. Він – єдиний. Як так не їхати на весілля і не поблагословити його по-батьківськи.
Хоча мені здається, що син не дуже хоче Гришу бачити. Зрештою, запрошує батька з доброго тону. Вадим запрошує Гришу з надію, що він не прийде. Це як? Якби він йому потрібен був, запросив би зі мною, тільки щоб батько був присутній.
Якщо чесно, відпускати чоловіка самого якось не хочеться. На весілля треба їхати в інше місто. Воно приблизно за 4 години від нашого дому. Відповідно, Гриша має шукати нічліг.
Я запропонувала чоловікові інший варіант. Ми з ним разом поїдемо до приміщення РАГСу, де молодята будуть розписуватися. Гриша піде на церемонію, а я поп’ю кави десь біля у кафешці. Гадаю, що це буде чудовий вихід з ситуації.
Після церемонії весілля, чоловік привітає молодих, вручить їм грошовий подарунок прямо під РАЦС, потім гості поїдуть в ресторан, а ми зі спокійною душею – додому.
Ну а як інакше? У найважливіший момент Гриша побуде з сином, поблагословить його по-батьківськи, сфотографується з молодими. Гадаю, що це важливий момент у житті, тому важливо, аби чоловік був пліч-о-пліч з дитиною у такий момент.
Чому я поїду? Ну так … дорога далека, треба, щоб Гриші було спокійно. Чи вийшло виплутатись із ситуації? Як думаєте?
