Я живу одна із трьома дітьми. Старша 16-ти річна дочка від першого шлюбу, з її татом ми розійшлись, тому що він почав багато пити й усі гроші спускав на алкоголь. Двоє молодших синочків народилось уже в другому шлюбі. Спочатку все було чудово, я розуміла, що усе налагоджується, але потім я дізналась, що мій чоловік мені зраджує, тому що одного разу, коли я прийшла принести обід йому на роботу, то побачила іншу жінку під час не дуже приємного для мене дійства. Звичайно я його вигнала й подала на розлучення.
Через декілька тижнів, мені було дуже погано, постійно нудило. Сходивши у лікарню, я дізналась, що вагітна. Чесно це був шок. Пам‘ятаю тоді я сіла і заплакала, адже як прогодувати одній чотирьох дітей зовсім не знала. Звичайно я сказала цю новину своєму колишньому чоловікові, але він не хотів мені вірити, говорив, що я йому зраджувала. Я вже тоді знала, що буду йти до суду й подавати на аліменти.
Коли я прийшла додому, мене зустріла моя старша дочка Карина. Тоді вона була така ж схвильована як і я. Увесь наступний тиждень я провела як у тумані, роздумуючи, що ж робити далі. Моя дочка весь цей час поводила себе дуже дивно, постійно прибирала, їжу готувала, з братами сиділа. На неї це було геть не схоже, тому я все ж вирішила поговорити.
– Мамо, зрозумій мене, я боялась тобі казати, але зараз це вже дуже потрібно. Річ у тім, що я вагітна.
У мене був шок. Я й навіть слова вимовити не змогла і від хвилювання знепритомніла. Отямившись, все ж зібралась силами й сказала:
– Ти ж розумієш, що я не зможу, ще й твою дитину виховати. Сама знаєш, яка у мене маленька зарплата, ледве на тебе з братами вистачає. Та ще й виявилось, що я також вагітна…
Дочка хотіла, щось сказати, але від цієї новини одразу ж замовкла. Ми просиділи мовчки на дивані хвилин десять. Після чого я продовжила:
– Ти хоч знаєш, хто батько твоєї дитини?
– Так, але це вже немає ніякого значення…
Річ у тому, що я знала, що моя дочка зустрічається з хлопцем, але й не думала, що все так далеко зайде. Вона мені потім розповіла, що того хлопця звати Сергій, йому 20 років, вони познайомились на день народженні її однокласника, це був його друг. Зустрічались вони майже пів року, і коли дочка дізналась про вагітність, одразу розповіла усе йому, але хлопцю не потрібно було це все, тому вже тиждень він не бере слухавку та заблокував її у всіх соцмережах.
– І що нам тепер робити, мамо? – запитала дівчинка, витираючи сльози.
– Поки не знаю, щось придумаю!
Я розуміла, що робити аборт дочці – це не вихід. Подумала, що я можу його зробити, але у клініці сказали, що у моєму віці це дуже великий ризик. Працювала я швачкою, тому заробляла зовсім мало. На роботі я розповіла усе колегам, вони також були шоковані, але порадили, що я можу залишити дитину у пологовому будинку, там якась сім‘я забезпечена і забере. Але все ж не думала, що усе так може скластись добре, якщо ми залишимо дітей, адже таке тільки у фільмах. Тому вирішила, що завтра йду у суд подавати на аліменти. Плюс держава виділить кошти за четверту дитину. Можливо якось витягнемо усю цю ситуацію.
