Одного разу ми з колегою йшли після роботи, забравши зарплату і вона запропонувала прогулятись парком і заодно вигуляти її маленьку собачку. Під назвою «маленька» я подумав, що це буде просто цуценя. Та ні, це була дійсно маленька собачка породи шпіц.
Я людина, яка сприймає лише великі породи собак, або хоча б середні, а тут – іграшковий ведмедик, не інакше. Ми гуляли з ним і зупинились поговорити, собака відбігла десь погратись чи зробити свої справи.
Я якраз захоплено розповідаю якусь смішну історію про нашого директора, як тут чую сильний собачий гавкіт. Ми повертаємось і бачимо, що біля нас стоїть чоловік, який тільки – тільки простягнув руку до моєї кишені, в якій, нагадаю, була моя зарплата за місяць. Він відразу побіг, а собака кинулася за ним, поки моя колега не позвала його назад.
Якщо чесно я був здивований, бо і не думав, що такі маленькі собачки можуть виконувати свою “функцію”, так сказати. А вона дійсно ринулась за злочинцем і була готова його схопити, хоча він міг її швидко та легко ліквідувати, бо вона розміром менше за нього разів в 5, якщо не більше.
Тепер думаю і собі завести такого цуцика, і навіть вирішив, що така порода краща за якихось німецьких вівчарок, адже вони менші, за ними потрібен не такий уважний догляд, займають менше місця в квартирі і такі вже миловидні. Тільки я не знаю як це буде виглядати – я чоловік і маленький шпіц поряд.
