Мене звати Ліля. Ми з сином живемо в Одесі. Дуже люблю це місто. Воно має свою внутрішню специфіку – переплетення різних культур та етносів. Одеса підкорює кожного своїм повітрям – морський бриз переплетений із запахом риби.
Це місто, яке зразу у себе закохує – величезними верандами, звуками кораблів і таким прекрасним горизонтом. А ще скільки визначних місць – Дерибасівська, Ланжерон, Аркадія. Найбільше, на мій погляд, Одесу характеризує статуя відчинених дверей. Бо кожен приїжджає сюди, щоб прочинити двері у море!
Я народилася на сході України. Проте з покійним чоловіком ми переїхали в Одесу, куди його на роботу. Чоловік працював слюсарем у порту. Йому з часом дали невелику двокімнатну квартиру від держави, як прекрасному працівникові. Для нас це був хороший старт. Невдовзі народився син Микита. Ми намагалися у літню пору трохи підзаробити грошей. Чоловік часто жив і працював у порту, а ми другу кімнату здавали туристам.
Там було все необхідне – два ліжка, ще могли доставити розкладне, великий сервант, кухня, умивальник, весь набір посуду. Окрасою цієї квартири був вид на море, саме тому туристи розхаплюють таке житло, як гарячі пиріжки. Кожен із них сюди приїжджає за емоцією та враженнями.
Так відклали на ще одну однокімнатну квартиру спеціально під туристичний бізнес. Сталося так, що мій Валентин зімлів на роботі. Я пригадую, як кулею поїхала в лікарню. Виявився інсульт. За життя Валі боролися цілу добу, але, на жаль, чоловік не вижив.
Тому ми з сином залишились вдвох. Особливо про нас ніколи ніхто не згадує впродовж року. Як тільки починається літо, то всі родичі зразу ж починають телефонувати і запитувати, чи можна прийняти.
Так було і з двоюрідною сестрою покійного Валі з Чернігова. Вкінці червня вона зателефонувала мені і сказала, що з родиною їде в Одесу. Мені доводилось відмовляти туристам, які забронювали нашу квартиру на цей час.
Коли я спитала Люду, чому вони не приїжджають вкінці травня – на початку червня, то вона сказала, що це ще не сезон. А їй треба і у теплому морі поплавати, і на сонечку засмагнути.
На жаль, мої родичі не розуміють, що у липні-серпні у мене просто завал туристів. Середина літа та його завершення – це завжди гарячий сезон. Але хіба вони хочуть це чути? Їм ось подавай халявний відпочинок.
Я, звісно, була радою, що минулого літа зробила закрутки з абрикосів та персиків. У нас тут у певні періоди можна вигідно купувати фрукти. Я – доволі гостинна жінка, але чому не підтримувати зі мною контакт впродовж цілого року?
Мені також потрібна порада та підтримка, а ми часто з сином залишаємось наодинці із власними проблемами і клопотами, нікому поскаржитись на життя. Але так з родичами завжди – вони згадують, коли ти вигідний.
Люда з чоловіком гостювала два тижні в Одесі. Я їх пригощала закрутками, водила на хороші пляжі, все ж родичі.
Коли вони поїхали, доводилось до дірок вичищати квартиру, яка не бачила стільки сміття від лушпиння соняшникового насіння та шкірок тараньки, пляшок пива. Я мила все і проклинала своїх нахабних родичів. Наступного разу навіть не візьму від них слухавки. Більше візитів не потребую. А якщо хочуть приїхати, то нехай їдуть у міжсезоння.
