Одружилися ми з Сашком 7 років тому й вже через рік ми стали чекати на нашого первістка. Все своє життя я не мала ніяких проблем зі здоров’ям, а тут, коли строк вагітності був два місяці – де й взялися всі болячки. Всі інші місяці мого прекрасного стану мене протримали в лікарні.
Сашко ж мій перші місяці наче й переживав за мене, й турботу проявляв, а потім став пропадати й зовсім не приходив до мене. Казав, що в нього багато роботи, що йому потрібно заробляти гроші на мій курорт. Це він так про лікарню говорив.
Коли ж мені зробили кесарів розтин і на світ з’явився Матвійчик, то чоловік три дні святкував і знову ж таки не приходив провідати мене. Щастя материнства затьмарило всі мої образи і я переключилася на сина.
Коли ми приїхали додому, то я побачила, що у квартирі не прибрано, немає продуктів і на нас з сином ніхто не чекав – Саша навіть квітів мені не подарував. Та все нічого, мені вдалося заспокоїтися знову. Чоловіку я не стала дорікати, подумала, що може в нього роботи багато і йому було не до цього.
А ввечері до мене прийшла моя сусідка Катя, з якою ми давно вже товаришували. Вона ж розказала мені, що мій чоловік за моєї відсутності завів собі коханку й частенько приводив її в нашу квартиру. Я ж не повірила сусідці, подумала, що вона так спеціально сказала, оскільки їй завжди подобався мій Сашко. Того вечора ми посварилися з Катею й вона пішла.
А потім мені було соромно перед нею. Бо вона мала рацію. Того ж вечора, вже десь об 11-й годині, повернувся додому мій чоловік. Він був напідпитку й став виливати мені свою душу. Він сам мені розказав, що в нього є інша й він хотів мене покинути ще тоді, коли я була вагітна. Він тільки через жалість до мене й дитини не став цього робити. А так – він мене не кохає.
Після почутого мене наче хто кип’ятком облив. На стільки мені було неприємно й образливо це чути, що не можна передати словами. Але тут я сама винувата, як же можна було не помітити того, що Сашко став чужим…
На ранок машина таксі привезла мене з сином до моїх батьків в село, де ми й жили пару років, поки син не підріс і я не стала на ноги. А мій чоловік так жодного разу до нас і не приїхав, мабуть, вже дуже набридли ми йому.
