Всім привіт, мене звати Тарас і я студент. Нещодавно стикнувся з такою проблемою, що не можу знайти квартиру для оренди. Мені просто ніхто не хоче її здавати. Так наболіло, що вирішив поділитися цим з вами.
Я вступив до університету два роки тому у столиці. В гуртожитку прожив протягом року і зрозумів, що хочу наступні 3-4 роки мати власний душ, кухню, кімнату для сну. Та й врешті-решт, хочеться більше комфорту. Найбільше, що мені не подобається у гуртожитку, – вахтерка, яка не пускає після 12 ночі. А я, до слова, працюю у нічну зміну, щоб менше грошей брати у батьків.
Орендувати квартиру вирішили навпіл із одногрупником, щоб дешевше було. Оселя у столиці – задоволення дорого вартісне. І ось почалися довгі пошуки…Майже всі оголошення одразу відмовляли здавати хлопцям, а тим більше студентам, мовляв, рознесуть всю квартиру своїми вечірками та гульками! Я от читав це і думав, які гульки? Після навчання біжу на роботу, приходжу вночі сплю 3-4 годинки і знову на навчання! Всі вихідні йдуть на підготовку до нового тижня…А ще, що це за гендерна дискримінація? Дівчата-студентки не влаштовують вечірок?
Чесно кажучи, не думав, що це такий квест – просто знайти квартиру для житла! Якось промайнуло в голові не вказувати власникам, що я студент і, якщо спитають, відповідати лише про роботу. Думаєте вийшло? – Ні! Як тільки вони мене бачили, одразу казали, що я молодий і самотній, буду зі своїм другом водити дівчат! Це, до речі, ще один прикол орендодавців – здадуть або дівчатам, або сімейним парам. Ніби-то лише вони потребують даху над головою…
Добре, знайшов я, здається, житло. Власників влаштувало усе: і студентство, і два хлопця. Зустрілися ми на огляд квартири і обговорення домовленостей, як раптом у нас попросили наші паспорти із прописками…А друг мій – іноземець. Приїхав вступати у Київ, але сам він з Індії, ну так уже вийшло. Думаєте нам погодили проживання? – Ні!
Ну от і що тепер робити? Поки ми і надалі миримося із гуртожитком…
