Розкажу Вам одну історію з життя. Мій сусід Віктор все своє життя їздить по заробітках в інші країни, наразі йому 55 і він повернувся з Польщі. Ви, мабуть, не повірите, але він приїхав додому на велосипеді. Ну любить він цей транспорт.
Сусід мій приїхав на місяць додому, і ось одного дня зайшов до мене в гості з пивом, поговорити по чоловічому й вилити наболіле, так сказати.
Грошей він великих не заробляє, та все ж краще, ніж нічого. Бо в нашому маленькому селі роботи ніякої немає, а в нього троє дітей, онуки, яким потрібно допомагати.
Тож Віктор поділився зі мною своєю історією, яка з ним трапилося. Воно і смішно й боляче одночасно було таке чути.
Сусід мій їхав по маленькому містечку в Польщі на велосипеді і якось він умудрився порушити на ньому правила дорожнього руху. Його відразу зупинили поліцейські й почали з’ясовувати причину такої поведінки й хотіли притягнути до відповідальності.
Віктор же розумів, що йому не можна світитися дуже, бо це грозило йому депортуванням і він вже не зможе сюди повернутися. Тож вирішив показати, який він нещасний. Показав жестами, що дуже бідний, вивернув пусті кишені, а ще демонстративно взяв і показав всім свою рябу посмішку, без зубів. Він все намагався пояснити поліцейським, що у нього троє дітей вдома й вони забирають у нього всі гроші. Що йому зуби навіть ні за що поставити.
Може йому просто пощастило, а може поліцейські й справді пройнялися його історією, але махнули рукою й поїхали. Віктора ж відпустили.
Смішна історія, але не для мого сусіда. Він все життя отак їздить по тих заробітках, а зуби собі поставити й правда не може.