Коли Марія їхала додому із заробітків, то думала про дітей. Як же вона сумувала за ними весь цей час, цілий рік вона не бачила своїх кровинок. Як же добре, що їй пофортунило й вона потрапила працювати до гарних людей, правда господар не хотів її відпускати на тиждень в Україну, але господиня, дякувати Богу, суто по жіночому зрозуміла її та відпустила.
Останній місяць щось не спокійно було на серці у Марії. Та й сни їй снилися погані. Наче її діти плачуть й кличуть на допомогу. Тож ходила останнім часом жінка сама не своя, все думками була далеко.
Трирічного Максима й п’ятирічну Іринку вона залишила на свою матір, яка пообіцяла їй, що все буде добре. Що вона не випиватиме зовсім, бо розуміє, що діти – це відповідально. Марія повірила їй, й домовилася, що та буде телефонувати їй кожного дня. Але матір останнім часом дзвонила рідко, а як вже говорила по телефону, то казала, що їй інколи й клала слухавку. То ще казала, що в неї голова болить.
Не хотіла Марія залишати своїх дітей, але іншого виходу у неї не було. Чоловік же її, Сергій, попав в нехорошу історію й тепер перебуває в місцях ув’язнення, а вона ж має якось жити далі. У неї двоє дітей, а їм необхідно щось їсти. Вона відповідає за них перед Богом.
Допомогти жінці було нікому, а заробітної плати, яку вона отримувала касиром в магазині, ні на що не вистачало. Тож подумала жінка й вирішила поїхати в Італію, працювати доглядальницею. Дітей же вона відвезла до своєї матері.
Ось ще хвилинка й вона зайде у свій двір, будинок і обніме дітей. Але вдома дітей не було. Була лише матір, яка лежала й спала на підлозі. Марія відразу все зрозуміла – її ненька не втрималася і знову почала випивати. Стан її дуже налякав жінку. А найбільше її турбувало й лякало де її діти?
Матір же, коли прийшла в себе, розказала, що дітей у неї забрали місяць тому. Соціальні служби… Вона так це промовляла, немов би розказувала про котиків чи собачок, але зовсім не про дітей. Марія плакала й в ту хвилину зненавиділа свою рідну матір.
Дітей же їй вдалося повернути, правда на це пішла вся її заробітна плата за рік, куча сліз та нервів, але дякувати небесам – нічого страшного не сталося. Їй пощастило.
