Я не надто люблю, коли мені дарують подарунки. Можливо, тепер таке покоління виросло. Чи просто я така людина і це моя особливість, тож інакше чинити не можу і не хочу. Я завжди виховувалась батьками, які наголошували на толерантності і вдячності, тому я завжди дотримувалась цих порад. Одного разу лише висловила свою думку.
Одразу ж скажу, що висловилась без жодних образ, звинувачень, та не допомогло. Я зразу ж стала ворогом народу. Отак іноді буває, тому певно краще нікого до себе не підпускати, аби твої думки потім не спричинили ніяких конфліктних ситуацій. Я одружилась у 21 рік. Чоловікові виповнилось тоді 29. Ще була досить молодою і наївною, тому з усіма радо спілкувалась, особливо з родиною чоловіка. А Олексій здавався мені дуже дорослим і авторитетним. Наївно вважала, що вони прийняли мене в свою сім’ю і поводяться чесно та щиро. Та не так сталось, як гадалось. Вони були іншими людьми.
У мого чоловіка житла не було. Та на той час, як одружились ми прекрасно заробляли. Тому уклали договір оренди з подальшою передачею власності. Відповідно жили і оплачували, по суті, свою квартиру. Хоч це добре. Бо я б точно довго не витримала з батьками чоловіка на одній території. А з моїми мамою і татом ми ніяк жити не могли, тому що вони з села. Тому вихід знайшли.
У мого Олексія є сестра Ірина. Вона студентка, проте навчається заочно. Хоча рівень її освіти такий собі, та зараз ми не про це. От вона зі свого заробітку шикарні речі дозволити не може. Та ми ніколи нічого й не просили. І навіть час від часу казали, що їй не варто нічого купляти і витрачатись намарно. Справа в тому, що смак у Ірини з моїм не надто схожий. Вона може економити на якості речі тільки через зовнішній вигляд і ціну. А ще любить усе блискуче, кольорове, яскраве, що зовсім до нашої квартири не пасує.
Я ні разу їй нічого не казала, навпаки дякувала і просто додавала, що їй не варто було витрачатись. Та одного разу вона сказала, що придбає дитині комплект на хрестини. Я обережно натякнула, що краще зроблю це сама.
Та вона наполягла, і не перепитуючи принесла набір, що зовсім не підходив нашій новонародженій донечці. Більше того, він був зовсім у іншій колірній гамі, ніж я замовила решту усього на святкування, та ще й тканина жахливої якості. У маленької навіть іноді алергія проявлялась. Тому мене так хвилювало все, що стосується її речей. Я тоді виховано подякувала і сказала, що це на не надто підходить і я ще пошукаю якісь варіанти. Та на мене налетіли батьки чоловіка. Вони сказали, що я невдячна, не маю смаку, і взагалі жахлива братова. Після того зі мною не спілкуються і передали чоловікові, що не прийдуть на хрестини. Олексій тепер між двох вогнів і навіть сказав, що дарма я відмовилась від цього подарунку.
Я не зрозуміла у чому взагалі моя вина. І як мені тепер спілкуватись з ними далі?
