Одного вечора мені подзвонила моя старенька матір й поскаржилася на погане самопочуття. Їй вже зараз 74, тож для її віку високий тиск та хворе серце на такі вже й рідкісні, на жаль.
Нас у мами двоє доньок, живемо ми всі в одному районі. У мене вже і в самої внуки є, а от у меншої моєї сестри дітей немає, вона живе вдвох з чоловіком, який вже третій в неї.
Того ж вечора, коли мені зателефонувала матір, я поїхала до неї й викликала лікаря. Після того, як він оглянув її, то повідомив, що у неї був серцевий напад і тому маму необхідно терміново відвезти в стаціонар на лікування.
Ми поїхали до лікарні на таксі, яке я викликала. В цей час намагалася додзвонитися до сестри, але та, як завжди, була поза зоною досяжності. Ну то й нічого, думаю, самі впораємося, не вперше вже в лікарню маму свою везу.
Коли лікарі зробили обстеження, то виявили ще якісь негаразди зі здоров’ям у мами. Тож лікування потрібне було тривале й дороге. Наші лікарі порекомендували перевезти маму до столиці, після того, як відкапають її, бо там їй нададуть більш кваліфікаційну допомогу. Тож я почала шукати гроші.
Звичайно, що все, що у мене було, то відвезла лікарям, але цього було мало. У зв’язку з тим, що сестра не відповідала на мої дзвінки, я вирішила заїхати до неї додому. Двері квартирі мені ніхто не відкрив, але сусідка по квартирі моєї сестри вийшла на площадку й повідомила, що Люба з Валерієм поїхали відпочивати до якогось санаторію на три тижні.
Якось близько з сестрою ми ніколи не спілкувалися, але вже те, що її не буде в місті три тижні можна б було вже сказати.
Коли наступного дня я прийшла до матері, то вона, бідненька, так переживала за гроші на лікування, що аж плакала. Я намагалася заспокоїти її, казала, що їй не можна хвилюватися і ми знайдемо гроші, он дачу нашого батька продамо.
А тут була несподіванка. Вона сказала, що дачу Люба продала два місяці назад. Й мало того, ось тиждень назад вона приходила до матері й попросила грошей на якусь операцію по жіночій частині. На що мама віддала їй все, що складала, навіть ті гроші, які збирала на смерть.
Як мене засмутили ці новини… Дуже-дуже. Але мамі я цього не подала. Гроші ж на лікування ми візьмемо в борг, а от сестрі нехай буде соромно. З нею я навіть говорити не буду ні про що, тут і так все зрозуміло. Нехай сидить у своєму санаторії й насолоджується життям. Якщо совісті нема.
