Катерина виростила свою доньку сама. Та щоб навчати її в університеті – потрібні були кошти, тож жінка й прийняла рішення поїхати за кордон.
Народилась і виросла Катя в маленькому селі на півночі країни. Закінчила школу, отримала професію перукаря й приїхала назад до себе додому – не любила вона міське життя. Чоловіка теж обрала собі з місцевих, так і жили вони в старій хаті на краю села, яку залишила дівчині бабуся. Згодом у подружжя народилася бажана донечка й назвали вони її Яна.
Проживши пару років у шлюбі, Олексій та Катерина розлучились, бо були надто різними людьми. Чоловік поїхав жити в місто, а жінка залишилась з маленькою дитиною сама. Та дякувати Богу, що у Каті було поряд багато родичів, які підтримували її й у всьому допомагали. Щоб прогодувати свою доньку, вона працювала на фермі у сусідньому селі, доїла корів.
Так і йшли роки. Яна виросла, закінчила сільську школу й прийшов час йти навчатися далі. Катерина ж завжди хотіла, щоб її донька поступила на навчання в педагогічний університет і працювала в місті. Вона не бажала, щоб Яна повторила її життя.
Та розуміла жінка, що на навчання доньці коштів в селі не заробить і тому вирішила поїхати працювати за кордон. Важко було перші два роки Катерині, сумувала й за донькою, та і стояння на заводі по 12 годин давалося взнаки – боліла спина й ноги.
Яна ж в цей час навчалася вже на другому курсі й сама вже працювала офіціанткою, бо знала, що мамі в чужому краю не солодко, тож і хотіла хоч якось їй допомогти.
І ось недавно люди в селі поговорювати стали, що Катя знайшла собі за кордоном чоловіка – він корінний поляк і бізнес свій має. А тиждень назад приїхала додому знайомити його з рідними, й сказала, що виходить заміж й буде жити в Польщі. Доньку ж свою також планує забрати з собою, як тільки та закінчить навчання.
Й буває ж так в нашому житті, що щастя приходить тоді, коли його й не чекаєш. Не знала й Катерина, що в чужій країні щастя віднайде.
