Батько зaманив мене на свою батьківщину, як виявилось родинні збори, це ніщо інше як сватання.

Мій батько родом з Узбекистану. Він зустрів мою матір, коли приїжджав на навчання в нашу країну, та і залишився тут жити.

Свою родину з татової батьківщини я ніколи не бачила, та й він сам з ними рідко спілкувався. Ми сім’єю жили по українських традиціях і я навіть не думала що в моєму житті можуть трапитись наступні події.

Мені виповнювалось 18, як раптом батько вирішив поїхати в Узбекистан, казав, що скучив за ріднею. Нас з мамою також взяв із собою, ми планували як відпочиватимемо, навіть склали план поїздки. Та як виявилось ми їдемо туди зовсім з іншою метою.

Коли ми приїхали, я була рада нарешті познайомитись наживо з усіма. Виявилось, що у мого батька дуже велика сім’я, як усі позбирались, це було більше схоже на весілля, а не на зустріч родини. Там мене познайомили з Рустамом, представили як чотириюрідного брата. Хороший хлопець, ми весь вечір спілкувались, я сприйняла його як родича і ні про що більше не думала.

Вкінці вечора розійшлись усі, залишились лише мої мама з татом і Рустем з батьками. Там мені й розповіли, що насправді це було сватання і найближчим часом я виходитиму заміж. Сказати що була шокована, це нічого не сказати, у мене мало очі на лоба не вилізли. Мама стояла і мовчала, а батько лиш сказав, що такі традиції й з цим нічого не поробиш.

Та як не поробиш? Це ж не мої традиції, я ніколи про них не знала і дотримуватись не збиралась. Та й батько ніколи не був ярим прихильником всього цього, а тут готовий єдину доньку видати заміж за першого зустрічного. Пам’ятаю, як плакала і благала батька не давати згоди, та він був категоричний. Батьки прекрасно знали, що на мене чекає хлопець вдома і я його кохаю, але це було не аргументом для них.

Назначили дату весілля і всі готувались до свята, але для мене це було наче каторга. Виходу не було, я вийшла заміж за Рустема і мене змусили переїхати жити до його сім’ї. Все було за традиціями – я стала келінкою, по нашому це невістка, а в реальності законний раб. Всі обов’язки по дому перейшли мені, мусіла усіх доглядати та всім догоджати. В жахливому сні не змогла б явити, що таким буде моє життя.

Так я ледве прожила рік, благо, чоловік покохав мене і був готовий з’їхати від батьків заради нас. Це була хоч якась радісна новина за весь цей важкий час. А з батьками я відтоді підтримувати зв’язок не хочу, вважаю, вони зрадили мене тоді, коли примусово видали заміж за нелюба.

Сподіваюсь, колись все ж зможу покохати Рустема, адже в принципі він хороший чоловік, та мабуть, мені ще потрібно трохи часу.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Батько зaманив мене на свою батьківщину, як виявилось родинні збори, це ніщо інше як сватання.