Після розлучення дружина виганяє мене з дому. Та я не маю де жити. Вирішив звернутися до спеціаліста, щоб порадив, як вчинити в даній ситуації, адже в документах я не великий фахівець.
– Підкажіть, що робити. Ми з дружиною проживаємо в будинку. Побут нажитий спільний. Техніку купували разом. Чи належить щось мені в такому випадку? Оскільки, жінка виставляє мене за двері, а я не маю де жити, — поцікавився я.
Усе виглядає так.
Ми з дружиною разом 15 років жили разом в офіційному шлюбі. Маємо трьох спільних дітей. Двоє старших уже одружені. Третя, донька, навчається в 10 класі, їй буде 17 років наступного літа. Наш дім дістався нам від батьків дружини. Вони оформили дарування на неї.
Ніхто не думав, що буде розлучення. Та воно сталось. І от дружина тепер виганяє мене. А я не маю ніякого іншого житла, батьки мої давно померли і їх квартиру ми продали, щоб купити старшому сину житло, а дім записали на мене.
От я не знаю, що мені робити в цій ситуації. Винаймати квартиру не наважуюсь, це ж кожен місяць платити кошти чужим людям. Краще їх дітям віддам. Йти до дітей теж не варіант, адже у них свої сім’ї та діти.
Зі сторони законодавства все зрозуміло. У чоловіка є квартира, яка належить йому, то він має вигнати сина з дітьми із неї й самому піти жити туди.
Та це крайній варіант, який я розглядав. Тому наполягав на іншому розвитку подій, щоб лишитись у спільному домі.
Згідно з нормами законодавства, житло, яке було даруванням будь-кому, належить лише йому. Тому ніякої частки я не можу отримати.
Коли завершиться процес розірвання шлюбу, я маю піти.
Як мені пояснив, юрист, попри те, що ми мешкали разом й формували спільний побут. Дім належить дружині і я не маю на нього прав.
Ситуація сьогодні, доволі часто зустрічається. Кожен зі сторін має свої права, які потрібно знати.
Ніхто ж не може змусити жінку прихистити чоловіка, бо йому немає куди піти.
