Я одружена в друге і цей шлюб кардинально відрізняється від попереднього. Хочу розповісти історію, яка, можливо, багатьом відкриє очі на реальність.
Ми з першим чоловіком Василем були знайомі ще зі школи, тоді, у старших класах і почали зустрічатися. Він був дуже ревнивий, я просто так не могла одягнути коротку спідницю, щоб він не влаштував мені скандал. У нас постійно через це були сварки, я думала що ці всі його придирки, це все від великого кохання. Ще молода була, не розуміла як правильно. Тим більше виховувалась у неповній сім’ї та не знала батьківської любові.
Постійно чула у свою сторону якісь незрозумілі зауваження, типу занадто яскрава помада, одяг не такий. Але його вибачення після сварок згладжували усі кути і я не могла не пробачити коханому. Наші стосунки тривали 4 роки, потім Василь зробив мені пропозицію і я погодилась. Так раділа тоді – я ж перша з подруг заміж виходила.
Зіграли ми тоді шикарне весілля, батьки влаштували нам справжнє свято. Я була у білому пишному платті, вважала, що цей шлюб назавжди й наше кохання вічно буде таким палким. Але тоді все було тільки гірше, палкішою ставала лише агресія Василя, яку він постійно зривав на мені.
Я не могла абсолютно нічого робити без відома чоловіка. Одного разу пішла з подругою в кафе, то він мене мало не вдарив. А потім місяцями вислуховувала яка я брехуха. Та мені не доводилось нічого робити, щоб викликати злість Василя – будь-що виводило його з рівноваги. Не витерла пил, чи не встигла поприбирати, не так зробила сніданок, обід, вечерю, навіть якщо не так подивилася – все вело до сварки.
Я вже повністю морально була вимучена з такого життя. Дійсно, починала вірити в те, яка я безтолкова дружина. Я працювала в кав’ярні та мала свій дохід, частину якого була вимушена ретельно приховувати від чоловіка. А решту моєї ж зарплати він до копійки рахував і забирав собі, казав, що розподілить гроші на наші потреби, а я, за його мірками була занадто недалека для цього.
Ми планували дітей, але у нас нічого не виходило. Як завжди Василь з мене винувату зробив, хоча я перевірялась і зі здоров’ям було все прекрасно.
Одного разу з якоїсь безобідної причини розгорівся скандал і чоловік мене вдарив. Лише тоді я задумалась над розлученням. Мене ніби осяяло, що так більше продовжуватись не може і ніякі “вибач” цьому не зарадять.
Я насмілилась і втекла поки Василь був на роботі, вирішила йому нічого не говорити, а якийсь час пожити у подруг. Виявилось, це було гарним рішенням, адже він шукав мене у мами та у родичів. Я знала, якщо скажу прямо про розлучення чоловік може зірватись і знову мене вдарити.
Через якийсь час через юристів я подала на розлучення і вже з нетерпінням чекала коли весь цей жах закінчиться. Ще місяці три Василь просто переслідував мене і не давав проходу, а я тоді якраз познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Саме він захистив мене від Василя і більше ніколи не давав в обіду.
Це для мене був дуже важкий життєвий урок, але вірю, що своєю розповіддю я зможу відкрити очі багатьом жінкам. І ніколи в житті не дозволяти до себе ставитись подібним образом. А я ж після цього шлюбу ще довго ходила до психолога й відновлювала своє ментальне здоров’я. Зараз я безмежно щаслива зі своїм другим чоловіком і у нас скоро народиться дитинка.
