Нашій мамі 65 років. Живуть вони разом з моєю молодшою сестрою в квартирі батьків. В сестри хороша робота і вона завжди виділяє гроші на особисті потреби мами. Крім того, всі основні покупки і оплата послуг так само на ній.
Мама після того, як почала отримувати пенсію, ще деякий час продовжувала ходити на роботу. А працювала вона вчителькою молодших класів в нашій місцевій школі. Робота їй подобалась, мама нею жила. Кожного дня нові ідеї, нові враження. Та і колектив у неї хороший. Всі давно всіх знають і поважають.
До того ж, поки жив тато, працювали обидвоє і проблем з грошима не було. Коли його не стало, мама дуже довго вчилася жити без нього. І якраз її улюблена робота стала тою рятівною соломинкою. Мама жила школою. При кожній нагоді залишалась там якнайдовше. Додому приходила виснаженою фізично, але з усмішкою і позитивним настроєм. Діти додавали їй сил і впевненості. З ними вона ставала іншою людиною.
Але в один момент з роботи довелось звільнитись. Мама весь час сиділа вдома.Навіть попліткувати у дворі з сусідками на лавочках вона не хотіла. Натомість, зранку до вечора прибирала квартиру. А коли вечором додому поверталася сестра, одразу починалась лекція на тему “Що не так в нашому домі”. Доходило до того, що сестра просто вибігала на вулицю, сідала на лавочку біля під’їзду і чекала, коли в маминій кімнаті погасне світло. Тільки тоді поверталася в квартиру.
А на наступний день мені доводилось вислуховувати їхні скарги і шукати аргументи, щоб помирити двох рідних людей. Вже і про обмін квартири подумували. Нашу простору трикімнатну легко можна було б поміняти на дві менші. Але все ніяк не наважувались зробити цей крок.
Та найгірше – мама втратила цікавість до життя. Нічого її не тішило, нічого їй не хотілося.Що тільки ми не вигадували, щоб розворушити її колишню.Записали в танцювальний клуб для літніх людей. Так вона навіть не пішла туди. Тільки гроші викинули на абонемент. Наступною була дача, яку сестра запропонувала взяти в оренду, щоб мама розводила там квіти і дихала свіжим повітрям. У відповідь почули, що нікуди зі свого дому вона не піде. Останньою була спроба звозити її в санаторій на відпочинок. Але і вона виявилась невдалою. Надія повернути нашу звичну маму танула з кожним днем.
І тут нас просто врятувала сусідка. Захотіла виходити на роботу, а вдома дівчинка п’яти років. З садочком не вийшло, от і запропонувала мамі наглядати за дитиною. Грошей великих не обіцяла, але мама одразу ж погодилась. Ми з сестрою не подали вигляду, що шоковані. Тільки чекали, що з цієї затії вийде.
В домовлений день мама прокинулась раніше, ніж зазвичай. Швидко оділась в своє улюблене плаття і навіть попросила в сестри її найдорожчі парфуми. Ми страшенно нервували весь день. Від того, як поладнає мама з дівчинкою, залежав наш подальший сімейний спокій.
Повернулась вона майже під вечір. І одразу ж почала планувати свій наступний робочий день. З поличок діставались старі конспекти, давно залежані книги. Мама вирішила не просто сидіти з Юлею (так звали дівчинку), а зайнятися її підготовкою до школи. Ми з сестрою чекали, що ж буде далі.
А далі все йшло якнайкраще. Неозброєним оком було видно, як міняється дорога нам людина. Як повертається її бажання щось творити. Серед ідей, як подати новий матеріал, і планів, де ж прогулятися наступного дня, просто не залишилося місця на вияснення дрібних побутових суперечок. Звичайно ж, інколи давали про себе знати гіпертонія і артрит, але мама вже не зациклювалась на цьому. Ми були невимовно вдячні сусідці. Наша мама не просто повернулася до життя, а і до своєї улюбленої роботи.
А останнім часом стала скаржитись, що напевно відмовиться працювати з Юлею, бо застара вона вже для цього.Ми з сестрою почали хвилюватися. З останніх подій зрозуміли, що нашій мамі потрібна робота, яка відволіче її від негативу. В протилежному випадку знову почнуться суперечки з приводу і без. Тому поки просимо ще трохи попрацювати. А там може і змінить вона свою думку.
