Постійно завезе мені дітей і залишає під дверима. Я втомилась – хочу відпочити, хочу піти погуляти у парк, а натомість маю гратись і доглядати аж трьох онуків.
З Ксенією у нас одразу склались не надто хороші стосунки – вона дівчина язиката, не стримана, ніколи не змовчить та любить посперечатись. Навіть мій Андрійко інколи її стримує. А я ж нічого такого можу й не сказати – ну сказала, що несмачний борщ, ну не прибрано у квартирі, ну син мій схуд. Але ж я мама і старша жінка, а отже досвіду у мене більше і я маю право щось казати їй. Але ж ні – на кожне моє слово у неї аж 10.
Але це аж ніяк не заважає моїй невісточці залишати у мене онуків, якщо у неї є справи. І вона, навіть, не питаю чи мені зручно. Просто привозить дітей і тікає у справах. А Які ж то справи – салон краси, посиденьки з подругами ну і робота. Хоч я б не назвала це так – не так багато вона й заробляє. Але вже – якщо мій син їй дозволяє таке.
Проблема в тому, що я не завжди маю бажання бачити онуків – вони галасливі, всюди лізуть та постійно треба їх годувати. А я не дуже хочу готувати – мені вистачає і бутерброда чи каші, а тут треба і перше, і друге, і компот. Я не маю жодного бажання на старості років ставати нянею. Хоч вона привозить мені їх тільки декілька раз на місяць, але мене це страшенно дратує.
Я вже розмовляла з сином, але він ображається – не розуміє, як то можна не хотіти побути з онуками. А от так і можна – я старша жінка і я хочу спокою, а не щоб мені квартиру перевертали. Діти у них непосидючі й невиховані – я багато у них не прошу, а просто сидіти мовчки і читати чи дивитись телевізор. Але ні – вони ганяють, сміються і ще й мене зачіпають.
Я вже починаю замислюватись над тим, що просто не відчиняти двері наступного разу – буду удавати, що мене немає вдома. А що робити, коли мені лізуть на голову?
