Я розумію, що чоловік повинен забезпечувати сім’ю, але ж і жінка не для краси – або працюєш, або декрет, або хоч дбай про дім. Моя ж дружина жоден з моїх варіантів не підтримує.
Коли ми одружувались, то детально обговорили як ми будемо жити. Оля, на той момент, працювала адміністратором у салоні краси, а я – заступником директора у невеличкій компанії з продажу електроінструментів. Заробляли ми достатньо і ніколи не мали проблем.
Та за якийсь час у моєї дружини стався конфлікт з директором і їй довелось звільнитись. Нову роботу вона не поспішала шукати та й я не надто наполягав – дав час відпочити. Тим паче я подумав, що може вже й пора подумати про дітей. Але, як виявилось, Оля не дуже підтримувала цю ідею. Вона переконана, що потрібно декілька років пожити для себе. Ну добре – домовились. Але я тоді думав, що вона влаштується на роботу. Але не тут то було.
Пройшло вже півроку, а дружина не поспішає працевлаштовуватись. Будь-які розмови про це перекручує так, що я скнара і шкодую грошей на неї. Мені не шкода, але витрати таки не є малими – я оплачую комуналку, купую продукти, сплачую кредит за авто та ще й оплачую всі забаганки дружини. А вони в неї не надто малі – два рази манікюр та педикюр на місяць, фарбування у салоні, послуги косметолога, новий одяг та посиденьки з подругами у кафе. Я заробляю добре, але ж це не означає, що всі кошти потрібно витрачати під нуль. Тим паче, що ми планували купити власну оселю, оскільки живемо на орендованій.
Ну і до всього цього – дружина хоч би дбала про дім, смачно готувала, прибирала. Але ж ні. Вона часто запрошує клінінгову компанію, я частенько перу свій одяг сам, а про смачну домашню їжу я тільки мрію. Готує вона не так часто, а в більшості або ж замовляє їжу, або ж купує в кулінарії. На таке я не підписувався.
Мені набридло таке терпіти і я поставив їй умови, або ж вона дбає про дім і паралельно шукає роботу, або ж я не буду більше давати гроші на її потреби. Оля образилась і ми вже тиждень не розмовляємо. Не знаю чи правильно я роблю?
