Одружився я рано, коли мені був 21 рік, а дружина молодша за мене трохи була, їй було 20. Вийшло так, що Іра не заплановано завагітніла й тому мені прийшлось одружитися з нею раніше, чим мені хотілось, й тому після професійного училища я не пішов навчатись далі, а пішов працювати.
Жили ми в селі у будинку моїх батьків. Ще у мене був старший брат та він жив у місті зі соєю дружиною і приїжджав рідко. Коли моєму сину було два роки, то жінка почала вмовляти мене поїхати на заробітки в Польщу, куди багато хто їздив з нашого села, й добре там заробляв. Іра аргументувала це тим, що вона мріє про своє житло для нас, адже жити з моїми батьками вона більше не хоче й не буде.
Грошей же у нас на своє житло не було, а заробити багато в селі у мене не виходило. Мені довелось довго сумніватися в тому, чи варто покидати сім’ю, але потім я погодився з дружиною і вже через місяць жив та працював у Польщі.
Додому мені вдалося приїхати лише один раз, на Новий рік, а після того цілий рік я не з’являвся, бо набрався багато роботи та й гроші економив дуже. Все, що заробляв, відправляв Ірині з сином.
Коли ж дзвонив своїм батькам, то вони казали, що у них всіх все добре, що вони всі «живі та здорові», як казала моя мати. А тим часом снилися мені все погані сни про дружину, немовби вона віддаляється від мене. Та й відчувалося це й при розмові з нею по телефону: Іра завжди засмучена якась була і не дуже багатослівна.
Вирішив я поїхати додому, а рідним про це нічого не сказав, думав, що зроблю всім приємний сюрприз. Та сюрприз чекав на мене.
Коли зайшов у дім, то побачив свою Ірину – вона стояла біля вікна і мала великий живіт. Моя дружина була вагітна. Мати ж відразу підбігла до мене і плачучи почала заспокоювати мене, сказала, що нічого вже не зробиш, у нас сім’я, й дитина є – треба думати за Максима. А я не міг повірити в почуте. Іра ж мовчки, зі сльозами на очах пішла до іншої кімнати. Мій син же в цей час був в садочку, як сказала потім мені мати.
У мене ж не було змоги зрозуміти, як мої батьки могли приховувати від мене зраду дружини й тримати у своєму домі зрадницю? Та я потім зрозумів як і чому.
Як виявилося, Іра чекала дитину від мого брата. Так, саме від нього. Він пару разів приїжджав до батьків, і у них з моєю дружиною виникла взаємна симпатія. Те, що у брата є дружина, а в Іри – я, нікого з них не стримало. Батьки ж, коли дізналися, то не захотіли мені нічого повідомляти й влізати в наші з дружиною відносити. Вони переживали, що вона забере Максима і з’їде кудись від них, й вони не побачать більше ні свого внука, ні майбутню внучку.
Я ж тепер хочу розлучитись з дружиною, бо вона зрадила мені. Розмовляти з нею не хочу, бо й так все зрозуміло, а навіть видно. Мати ж мене вмовляє пробачити все їй і жити далі, бо майбутня дитина ж для мене все одно рідної крові. Й не хоче вона, щоб я розказав все дружині старшого брата, яка, мабуть, і не підозрює про це все.
Не робить щасливим мене перспектива жити в брехні, та й посміховиськом бути мені не хочеться. А Ірині й брату треба було думати перед тим, як приносити неймовірний біль близьким. Таке не пробачають.
