Про стосунки з сусідами завжди найбільше анекдотів. Але я не знала, що зі мною станеться така ж смішна ситуація.
Я живу невеликому містечку. Майже у всіх приватні будинки та невеликі грядки поруч. Наші з сусідкою городи поруч. Вона завжди вважала себе великою “господинею”, хоча на практиці звичайний любитель. Коли я вирішувала посадити щось нове та екзотичне, жінка заглядала з-за паркану і говорила, що нічого не виросте. А потім одразу ж і собі таке купувала. Бувало й таке що маленьких курчат випускала, так що вони перелазили під огорожею та клювали мої тільки пророслі огірки. Але історія зовсім про інше.
Чоловік минулого року посадив смородину, біля паркану. Вона дуже швидко виросла нам на радість та хоч трохи прикривала город від злих очей сусідки. Та тільки вона почала давати перші плоди почались дорікання від неї.
-Ваші ягоди, фарбують соком мою огорожу.- говорила мені.
Я була здивована такими заявами, а смородину шкода було зрізувати. Кущ, справді, тягнувся на їхню сторону та навіть декілька гілок були за парканом. Проте, одного дня, коли вийшла розвішувати білизну побачила дивну картину. Сусідка, яка ще недавно жалілась на мої ягоди, стояла і жадібно поїдала їх разом з донькою, ще й в мисочку збирали те що в пузо не влазило.
-То так ви боретесь з кущем, який фарбує вам огорожу?
Їй аж ягода з рота випала, бо не очікувала мене побачити. Вона вже не була така багатослівна, як тоді коли жалілась.
-Та от, Лесі захотілось попробувати декілька в нас же не росте. Ця гілка і так на нашій стороні.
Це значить і курчата які перебігали на мій город автоматично ставали моїми? Я просила чоловіка все-таки пересадити смородину від гріха подалі. Щоб огорожу не фарбувала і не годувала сусідку.
