Моя мама все життя виховувала мене сама. Так вже сталось, що батько покинув нас, коли мені було 10 місяців і ми залишились жити з бабусею у її квартирі. Мама все життя присвятила мені та своїй роботі, тому заміж так і не вийшла.
Я виховувався двома жінками й вони чудово з цим справились. Лиш коли я закінчував школу, померла бабуся та це стало для нас сильним потрясінням. Проте сам зібрався з силами, щоб підтримати маму, адже тоді вона мала залишитись зовсім сама. У мене якраз тривав вступ до університету і я мав переїхати в інше місто.
Оскільки мама з бабусею постійно змушували мене гарно вчитись, я зміг попасти на державне місце та отримувати освіту безплатно. І хоч після смерті бабусі вже не хотів цього, та мама наполягла.
Вона у мене з характером, тому противитись їй не міг. Мама така була у всьому і в сім’ї, і в роботі. В останньому хоч вона досягла найвищої посади, але зарплата бажала бути кращою. Та не зважаючи на це, я ніколи не відчував якоїсь фінансової недостачі. У мами вдавалось купляти все необхідне, балувати мене та ще й відкладати.
Не зважаючи на невелику зарплату, вона завжди мріяла перейти на пасивний дохід й підзбирувала гроші на власну квартиру, яку хотіла здавати в оренду. Всі розуміють, що на старості розраховувати на пенсію не варто і потрібно піклуватись про це заздалегідь. Тому вирішив допомогти мамі в цьому.
Ще будучи на першому курсі підпрацьовував, брався за будь-яку роботу, за яку платили гроші та віддавав їх матері. Вірив, що так вона зможе швидше купити житло й можливо, нарешті покине свою ненависну роботу.
І ось коли я навчався на третьому курсі, мама змогла купити невелику квартирку. Уявіть, вона збирала на неї близько 15 років! Сам зробив у ній ремонт і ми вже разом шукали орендарів. Проте з основної роботи мама відмовилась піти, мовляв, що ж тоді робити буде. Я й не сперечався, якщо їй так добре та тримає на плаву, значить так і повинно бути.
А нещодавно я зробив пропозицію своїй дівчині й вона сказала це заповітне “так”. Ми готувались до весілля та вибирали майбутнє житло. Вибір у нас був не великий – думав, спершу поживемо на орендованій квартирі, а якщо на весілля подарують достатньо грошей, зможемо оформити іпотеку.
На, що почув таку критику і стільки претензій! Мовляв, чому моя мама нам не віддасть ту свою квартиру? Я скипів! Де таке можна говорити, тим паче кохана знала, що це варіант заробітку моєї матері. І як залишити її без грошей, заради чого?
Ми молоді, амбітні – самі зможемо заробити на власну квартиру. Але таку мою позицію кохана не одобряє, вважає, що сім’ю потрібно створювати вже маючи житло.
Я кохаю свою наречену і тепер не знаю, що мені робити та як донести до неї, що ми не можемо претендувати на мамину квартиру. Тягнути з весіллям, поки не куплю сам? – Але це може тривати довгі роки. Та й чому так категорично не можна орендувати?
Я заплутався. Порадьте, що мені зробити, щоб не втратити її? Та чи існує варіант, щоб переконати у своїй правоті?
