Та не переживай ти, ми трішки посидимо, вип’ємо кави й поїдеш до своєї Олі, – сказав Ігор своєму товаришу, який вирішив йому допомогти.

Віталік та Ігор товаришували не так давно – нещодавно одночасно влаштувались в одну компанію і так зав’язалась дружба. Тим паче в Віталіка не було більше знайомих у місті, адже він переїхав сюди з невеличкого містечка близько місяця тому.

Ігор був самотнім, а от у Віталіка була дівчина, з якою вони орендували квартиру. Хлопцю вдалось знайти роботу одразу, а Оля все бігала по співбесідах та їй ніяк не щастило. От і сьогодні пішла на чергову зустріч, а потім по магазинах – ну так вона сказала коханому. Тож хлопець не надто поспішав додому, а тут ще й Ігор покликав посидіти у кафе – чому б не розслабитись. Так і домовились.

І от сиділи вони, розмовляли й товариш запримітив симпатичну дівчину за сусіднім столиком – вирішив познайомитись. Підсів, поговорив та запросив її пересісти до них – познайомитись ближче. Віталіку це не дуже сподобалось, але куди діватись – тим паче друг давно шукає стосунків і можливо тепер йому пощастить.

Нову знайому звати Катерина. Їй двадцять років і вона саме навчається в університеті. Дівчина багато говорила, сміялась та проявляла неабияку увагу до Ігоря. Віталік же сидів і майже не говорив – чекав, коли вже поїде до своєї коханої. І тут Катя каже йому:

– Ти чому сумуєш так? Зараз прийде моя подруга – познайомлю. Вона доволі симпатична і цікава.

– Та ні, я не знайомлюсь. У мене є кохана дівчина й не хочу, щоб вона дарма ревнувала.

– Та чого ти. А може тобі моя подруга сподобається? Вона от теж має хлопця, але планує йти від нього. Каже, що неперспективний, зануда і взагалі вона шукає справжнього чоловіка. Може ти такий? – сміючись сказала дівчина.

Віталік не знав, що відповісти – на душі було неспокійно. От так би побачила тут його Оля і що б подумала? Як би він пояснив їй, що це все Ігор і він не має бажання знайомитись з жінками. Добре, що тут у місті в нього мало знайомих і ніхто не побачить цього. І в той момент вирішив написати Олі. Дівчина відповіла, що у неї все добре, вона на шопінгу і потім піде до подруги у гості – тому буде пізніше, щоб він не переживав. То ж хлопець вирішив ще посидіти за компанію, підтримати друга. Та з подругою Каті він не збирається знайомитись дуже близько – просто відбуде зустріч і піде додому.

І тут до закладу увійшла подруга Каті. Віталік не одразу побачив її, бо сидів спиною до дверей, а от Ігор занервував. Коли дівчина підійшла ближче, то хлопці аж замовкли – це була Оля, кохана Віталіка. Дівчина була у красивій сукні, нафарбована на високих підборах – виглядала точно не так, якою її бачив зранку хлопець. Їх погляди зустрілись і дівчина почервоніла.

– А от і моя подруга. Я ж казала, що вона красуня. Віталік, знайомся – може й забудеш про свою кохану, – почала жартувати нова знайома.

– Та спасибі, ти була права – про свою дівчину я точно вже забуду, – сумно сказав хлопець.

– От бачиш, я ж казала, що вона тобі сподобалась.

Оля так і стояла як вкопана і не могла сказати й слова.

– Олю, що ти як не своя. Сідай, знайомся з хлопцями – якраз знайдеш заміну своєму зануді. Уявляєте, її хлопець не дозволяє так вдягатись, бо каже, що це вульгарно. Та щоб хтось вказував мені, що я маю робити? От я і кажу їй – посилай його подалі й не думай, – ніяк не могла заспокоїтись Катя.

– Правильно каже, хай посилає. Правда, Олю? – сказав Віталік.

Хлопець встав і пішов геть, залишивши всіх й далі сидіти за столом. Катя не розуміла, що не так, Оля сіла і розплакалась, а Ігор пішов за товаришем.

Коли Оля прийшла додому, то її речі вже були зібрані. Дівчина не знала як все пояснити своєму хлопцю та й що тут можна пояснити? Віталік її й слухати не буде. Може й правильно зробить. Вона розуміє, що вчинила негарно, але вона не могла інакше. Дівчина завжди прагнула кращого життя, а цього не варто чекати з Віталіком. Він не є поганий хлопець, але він занадто стабільний, не прагне більшого й вважає, що великі гроші йому не потрібні. Їх погляди на життя занадто різні, тому може все це й на краще – розійтись без зайвих пояснень.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Та не переживай ти, ми трішки посидимо, вип’ємо кави й поїдеш до своєї Олі, – сказав Ігор своєму товаришу, який вирішив йому допомогти.
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.