Так трапилося, що в житті я значно більшого добилася, аніж мій старший брат. Він дуже рано одружився, у зв’язку із тим, що його дівчина завагітніла, коли їм було лише по 18 років. Навчання так і не закінчив, пішов працювати звичайним працівником на будівельний склад. Мені ж вдалося отримати вищу освіту та престижну посаду у місцевій маркетинговій компанії. Доводилося завжди допомагати сім’ї Валентина. Моя мама вважає, що я повинна допомагати їм, хоч я, особисто, маю іншу думку. Невже так важко дорослому чоловікові знайти більш високооплачувану роботу? А до того ж його дружина, Світлана, зовсім сидить вдома, не працює й у планах цього немає. До слова, їхній дочці уже 5, – до садочка не ходить, цілими днями проводить час із матір’ю.
З часом дійшло до того, що оплачувала їхній кредит та ще й літню відпустку. Варто один раз було звозити братову сім’ю до Туреччини, як вони стали відмовлятися відпочивати в Одесі і тепер завжди хочуть, щоб я брала їх у відпустку з собою. Ось, рік назад я мала уже чимало заощаджень і вирішила, що допоможу Валентину відкрити свою справу. Придбала йому власні складові приміщення, а потім і невеликий магазин для збуту, налагодила зв’язки із постачальниками. Великою помилкою було одразу все записати на його ім’я, тобто я просто подарувала йому цілий бізнес. На щастя, Валентин вправно всім керував. Зміг втримати прибуток на високих показниках і більше не потребував моєї допомоги. Так пройшло понад 4 роки. Всі жили щасливі та у достатку.
Нещодавно трапилося дуже неприємна ситуація. Компанія, в якій я працювала, збанкрутувала. Всі свої запаси витратила на купівлю квартири, тож залишилася зовсім без грошей. Нову роботу знайти не виходило. Попросила допомоги у брата. У матеріальному питанні Валентин одразу відмовив, мовляв, у нього сім’я, дружина, уже двоє дітей, – всіх потрібно годувати. Тоді я попросила впустити мене жити до себе, а свою квартиру я буду здавати в оренду. Також не погодився.
Все, що мені залишилося, – це переїхати до матері в рідне маленьке містечко. Вона радо прийняла мене та була шокована вчинком свого сина. Ось так, допомагаєш людині все життя, а потім не отримуєш від неї вдячності. Насправді вже через два місяці я все ж знайшла роботу в іншій компанії, повернулася до столиці. Однак з братом після того не спілкуюся, серце болить, за таке ставлення до мене.
