Як живуть багатодітні сім’ї? Й чи відчувають вони щастя батьківства? Про це якось я спитав у свого давнього товариша, який живе в сусідньому місті.
Довелося мені якось проїжджати через столицю й дай, думаю, побачу Ігоря. Вже 15 років ми з ним не бачилися, ще відтоді, як роз’їхалися після навчання по домівках.
Мій товариш не місцевий житель великого міста, але вже 20 років живе в столиці – ото з того часу, як приїхав на навчання. Як пішов працювати за спеціальністю, то зустрів Марину, на якій через пів року й одружився. Жила ж молода сім’я, та й досі живе, на орендованій квартирі. Правда, зараз квартира по більше все, та все ж чужа.
Ігор як завжди був дуже зайнятий, але викроїв для мене якусь годинку, щоб посидіти й випити кави. Мій товариш був дуже щасливий ось просто так десь посидіти, що мене й дуже здивувало, бо я думав, що він живе зовсім іншим, столичним життям. А як виявилося – він й світу білого не бачить за своїми дітьми. А їх у нього аж четверо!
Мені не вдалося стримати себе й тому я запитав у нього, чому так багато? Нащо він відповів, що вони планували тільки двох, але Бог їм послав ще дітей, а про те, щоб зробити дружині аборт – мови ніколи не йшло. Всі дітки мають право на життя.
Далі була сповідь Ігоря про його важкі будні. Він розказав, що погано спить вночі, бо у шестимісячного сина ріжуться зубки, а у найстаршої доньки вітрянка й вона сидить сама в батьківській кімнаті, щоб не заразити інших. А вони всі разом, через хворобу доньки, сплять в залі: хто на дивані, хто на полу, бо живуть у двокімнатній квартирі й місця всім не вистачає.
Грошей же на краще й більше житло у них не має, бо вони всі ці 10 років намагаються відкласти якусь копійчину на своє власне житло, та це їм мало вдається. Діти ж часто хворіють і їм постійно потрібно купувати якийсь одяг, їжу, підгузки. Ігор сказав, що у нього таке враження, що його заробітна плата вся йде на ці ось памперси та вологі серветки для дітей. Дружна ж всі ці роки не працює, бо вона то вагітна, то годує грудьми й сидить вдома з дитиною.
Але після того, як він виговорився, то сказав, що дуже щасливий. Виявляється, він і мріяв завжди про таке життя, в якому не буде місцю ще чомусь чи комусь, крім його кровинок. А якщо Бог пошле їм ще одне дитя, то вони його обов’язково приведуть у цей світ, бо це найкраще, що може відбуватися з людиною.
