Моя подруга допомагала кожному, а тепер на неї всім начхати

Моя подруга зараз проживає зі мною. Я маю квартиру у центрі, яку доволі довго виплачувала. Дуже вже хотілось самостійно жити, без втручань батьків і трьох старших братів. Тепер вони всі в двохкімнатній квартирі, а у мене своє житло, хоч і площею в 45 квадратів, зате особисте. Чому я впустила сюди ще й подругу? Все просто…

Совість не дозволила залишити її на вулиці, тим паче вона мені дуже допомогла. Щоправда, як і більшості своїх рідних і знайомих. Світлана старша за мене на 4 роки. Колись виросла в нашому дворі, та потім з батьками переїхала. Ми вдруге зустрілись у 5 класі, коли її перевели до нашої школи і після того ми не припиняли спілкування довше ніж на два чи три дні. Я дуже цінувала її підтримку, більше за неї мене не розумів ніхто.

Це була дуже сильна дівчина, яка знала чого хоче і завжди всього досягала наполегливою працею. Світла навчалась на «відмінно», закінчила університет з червоним дипломом і влаштувалась на роботу у хорошу фірму. Проте, там лише рік пропрацювала, аби набратись досвіду і як вона сама каже «набити шишки». Після звільнення дівчина зрозуміла, що більше не хоче працювати на когось, їй потрібно себе почути.

Вона мала створити свою справу.

І їй справді вдалось заснувати бізнес. За два роки вона створила цілу імперію. Хоч і не надто велику і локальну, але дуже потужну фірму, яка займалась вантажними перевезеннями. Не надто легко чи спокійно для жінки, проте вдалось отримати неабиякі прибутки, адже в нашій країні не так вже багато потужних конкурентів, які готові працювати цілеспрямовано і до кінця. Все йшло чудово. За цей час жінка жаліла витрачатись на себе. Вона допомагала іншим.

До того ж не лише друзям чи знайомим. Їм також і в першу чергу. Особливо старенькій мамі, та її, на жаль, пізніше вже втратила. А після того усім лікарням, будинкам перестарілих, різним приватним підприємцям і дрібним бізнесменам, які приходили по гроші, навіть оком не змигнувши. Їх не хвилювало нічого, окрім фінансової вигоди. Навіть мені Світлана допомогла. Хоча я цього ніколи не просила. Просто дізналась, що останні два найбільші платежі за квартиру уже закрили. Я питала навіщо, а вона сказала, що просто хоче зробити мені приємно. До того ж їй це не важко.

Та далі сталось найгірше і те, чого ніхто не очікував.

ЇЇ фірма просто збанкрутувала на рівному місці. Ніхто не міг зрозуміти причини. Виявилось, що працював на Світлану недобросовісний заступник. От і проводив махінації. І що б ви подумали? Жінка не мала де жити, потрапила у страшну скруту. Світлана почала звертатись до всіх, кому допомагала і навіть ніякі організації не погодились її прийняти. Я не розумію, як можна просто так залишити людину в біді, коли вона тобі в свій час допомогла. Я рада, що Світлана живе зі мною. Гадаю, вона ще зможе досягти омріяних висот. А я завжди радо підтримаю і буду поруч. Для цього й існує справжня дружба.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Моя подруга допомагала кожному, а тепер на неї всім начхати
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.