Всі ми різні за характером, вподобаннями, поглядами на життя та загальним світоглядом. В той час коли одні тішаться невеликим, тим, що є, інші не можуть ніяк вдовольнитися чимось неймовірним, багатим, розкішним.
Так було у випадку двох товаришів Михайла та Антона. Перший був звичайним водієм маршрутного таксі, а Антон – власником продуктового магазину. У Михайла була дружина та двоє дітей, не раз було так, що жили в кредит останній тиждень до зарплати. Та й загалом не шикували особливо. Антон, маючи теж двоє дітлахів та жінку-красуню, жив на широку ногу, постійно їздили закордон відпочивати, ходили по дорогих ресторанах, модно одягалися.
Якось двоє товаришів пішли до паба посидіти, поговорити. Там познайомилися з групою туристів з Бельгії. Молоді приємні люди попросили трохи розказати про рідну країну.
– Дороги кошмар, ціни страшенні, роботи немає. Про медицину взагалі мовчу, освіта – підкупна. Одним словом, тікати треба, – першим почав Антон, доїдаючи свій стек з мармурової телятини.
– Ну чому так кажеш, працьовитість та наполегливість потрібна, тоді все буде. Неймовірна природа, одні Карпати лише чого вартують! Смачна кухня, домашні продукти при умові, що виростеш власноруч, привітні люди, – продовжив Михайло.
Які дві різні людини, два абсолютно відмінні способи мислення. Коли один бачить лише негатив, інший навіть з нього витягне щось життєрадісне для себе.
