Два рідні брати, водночас такі різні

Два брати Віктор та Андрій були зовсім різними за вдачею та характером. Їхня манера спілкуватися з людьми, вести спосіб життя, принципи та погляди значно відрізнялися. Мати Тетяна часто дивувалася, як так буває, що рідні, та водночас такі чужі.

Андрій одружився з дівчиною з села та пішов жити в зяті до неї. Там вони вирощували городину у теплицях, потім збували на ринках. Праця була важкою, але дохід – високим, тому доводилося гнути спини, та хоча б знали, що недарма. Віктор в цей час не мав постійної роботи, десь-колись ремонтував знайомим автомобілі або мотоциклі.

Андрієві не те, що було байдуже на долю Віктора, просто старався ніколи не лізти до брата в душу та в голову. А той навпаки полюбляв повчити, ще й нервувався, якщо виходило не по його. Ось так сталося й цього разу. Андрій приїхав з дружиною на свята додому. Тетяна накрила стіл, чекала гостей, Віктор броди по квартирі без справи.

Нарешті подзвонили у дзвінок та ввійшов Андрій з невісткою.

– О трудяги нарешті приїхали, – уїдливо усміхнувся Віктор.

– І тобі привіт, брате, – подав Андрій руку, щоб привітатися.

– Коли вже з тої глушини своєї виберетеся та до цивілізації переїдете? – ніяк не вгавав Віктор.

– А для чого? Нам добре там. Роботу маємо. Прибуток теж. Поки що не хочемо нічого змінювати, – весело відповів Андрій.

– Та ну вас, з вашим селом, неосвічені якісь, – махнув рукою Віктор, бо зрозумів, що сперечатися без сенсу.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Два рідні брати, водночас такі різні
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.