Олексій з першої зустрічі запав мені в серце – красень з голубими очима, вміє підтримати розмову. Та й взагалі – дівчата за ним впадали, а він обрав мене. Я була безмежно щаслива. А коли він зробив мені пропозицію, то я не роздумуючи погодилась.
Моя мати не дуже підтримувала цю затію – не подобався їй мій обранець, але чому вона не могла пояснити. Та я не послухалась. Може й дарма.
Після одруження ми почали жити у квартирі моєї бабусі, яка дісталась мені у спадок. Життя ніби складалось добре, або ж мені так здавалось. Я закривала очі на багато «дзвоників», які мені підказували – щось мій чоловік приховує. Та й тепер, коли озираюсь назад, розумію, що не варто було його терпіти.
Олексій міг не ночувати вдома і прикривався роботою. Частенько просив у мене гроші адже переконував, що на роботі затримують витрати – при тому я потім помічала у нього новий гаджет. Але я вірила йому і не хотіла чути оточуючих, як стверджували – Олексій щось приховує і він тобі не пара.
Якось він не з’являвся вдома майже два тижні – я вже й в поліцію ходила. Не могла місця собі знайти, бо страшенно переживала – була переконана, що щось трапилось. Та потім він сам прийшов і почав збирати речі. Сказав, що покохав іншу жінку і не збирається витрачати час на мене. І взагалі – я йому набридла, адже він повинен весь час пояснювати мені де він є, а це його не влаштовує – він вільна людина.
Я вирішила не влаштовувати сцени – мовчки відпустила його на всі чотири сторони. Він навіть не очікував такої реакції та дещо розчарувався – чекав, що я буду валятись у ногах та ридати.
