Діду, не можу вибрати собі наречену, допоможи, будь ласка

– Дядьку, а люди кажуть, що ви справжній мольфар?
– Кажуть, кажуть… Люди багато чого брешуть, але не слід всьому вірити. Чого приперся в таку далечінь? Правду шукати?
– Та ні! – молодик якось розгубився. – Перепрошую.
– Авжеж, авжеж…- Старий дідуган сварливо пробуркотів та з під лоба поглянув на непрошеного гостя. – Говори, чого треба?
– Друзі порадили до вас звернутися. Бо вони чули, що ви, начебто, мольфар, і можете мені дати корисну пораду. Перепрошую ще раз, якщо я помилився!
– А ти звісно ж, сумніваєшся?
– Та, чесно кажучи, є трохи… Я сучасний чоловік, а тут мольфари, ельфи, мавки. Неначе лісова пісня…
– Так, тоді нащо все це? Сумніви – це завжди страх. Але вони допомагають прислухатися до себе і зрозуміти, чого ти хочеш…
– Так! Саме так! Я постійно у сумнівах, дуже боюся помилитися, бо вже траплялось таке… ех… – зітхнув молодий чоловік, – це питання життя та смерті.
– Ти що, актор? Лісова пісня, бути чи не бути?…
– Та ні, що ви – почав поспіхом виправдовуватися хлопець,- хоча частка правди тут є, життя як вистава, і дуже важливо, хто поряд з тобою в головній ролі.
– Ееее, ну ти й закрутив, шибеник,- нарешті посміхнувся дід.
– Ну якось так виходить,- відповів молодик.
– Бачу, що ти не дурний…- говорить дідусь,- Але натура творча, тендітна… Досить тягнути кота за хвіст. Які у тебе до мене справи? Давай скоріше. Наречена? Кохання, кар’єра? Бути чи не бути?
– Майже вгадали,- зрадів хлопець,- Звідки ви знаєте про наречену?
– Горе мені з тобою!,- старий підпалив траву понюхав дим і розізлився не на жарт,- Досить з мене загадок, розповідай вже!
– Гаразд, гаразд, я ж не встиг.
– Так встигай!,- гримнув дідуган,- Бо, бач який, все з тебе витягувати потрібно! Як пораду тобі дати, коли ти тільки натяками говориш?
– Все-все. Слухайте. У мене є дві дівчини, ну майже дві, а по чесному три…. Але та третя, то так, не варіант взагалі. Якась вона дивна, на наречену зовсім не тягне. Та і не про неї мова зараз. Не витрачайте навіть свої чари…
– Кого?,- перепитав дід.
– Чари. Ви ж чарівник, так кажуть…
– Ой, припини,- перебив його старенький. – Не засмучуй мене. Так, говориш, не знаєш, як з двох дівчат гідну наречену собі вибрати? Було у матері три доньки…
– Ой, ні! Вони не сестри, вони не знайомі, дякувати Богу,- схаменувся молодий чоловік.
– Та то я так, до слова.. Одна – струнка красуня, але жадібна. Друга – гарна господиня, але хитра. А третя – якась не зрозуміла, але велика розумниця.
– Ну правда!
– А що, дуже тобі кортить одружитися?
– Та спочатку я не хотів рано одружуватися,- зітхнув хлопець. – Пишався своєю свободою, перебирав дівчатами. Мені вже скоро 30 років. А я ще й досі одинак. Всі друзі та колеги давно одружені, діти є. А тут трійко дівчат. Всі начебто гідні моєї уваги, крім останньої. Ті двоє зі шкіри пнуться, заміж за мене бажають, а третя – ніс воротить… Не надійна якась.
– Так нащо вона тобі здалася? Забудь просто про неї.
– Як тут забудеш? Всюди вона мені вважається. Не можу ніяк з голови її викинути…
– А можеш мені її фото показати?
– Можу, але нащо?,- почав упиратися молодик,- давайте про інших поговоримо, кого вибрати…
– Роби що я кажу,- суворо наказав мольфар.
Чоловік знайшов фото на телефоні, збільшив його і показав дідові.
– Вона… Бачите, яка серйозна, все про що думає…
– Так ти зовсім заплутав мене!?- промовив дідусь, уважно вдивляючись в красиве обличчя дівчини.
– Я? Заплутав?,- сказав хлопець,- та я ненавмисне!
– З чого ти собі придумав, що вона – не надійна? В неї на роду написано бути впливовим керівником, успішною жінкою, і чоловік у неї теж буде при значній посаді. Ти, до речі, міг би на ній одружитися, але ж для цього треба докласти неабияких зусиль. Але ти ж і тут не впевнений?
– Звісно, маю сумніви! – зашарівся хлопець. – Досить вже про неї, не цікаво, ви краще про інших дівчат розкажіть.
– Так не цікаво, що ти навіть спітнів, коли я про неї розповідав?,- Дід відійшов сторону від телефону, показуючи таким чином, що більше він нічого роздивлятися не хоче. – Я тобі так скажу: струнка блондинка дуже скоро завагітніє від твого товариша. Дурять вони тебе. Друга – хитра, як лисиця, попадеться на крадіжці. Не чиста вона на руку. Хочеш проблем – одружуйся на будь-якій. А щодо останньої – ти не гідний її. Але вона твоя доля.
– Доля? – перепитав хлопець, було видно, що саме це він і мріяв почути.
– Досить! Йди вже геть, і не забудь подяку залишити,- втомлено сказав старий мольфар, бо знаю я вас, молодих та гарячих…
Молодий чоловік стрімголов вибіг зі старої хати, залишивши щедру подяку – гроші та цілий пакет продуктів.