Коли відрядження завершується розлученням

Валентина прийшла з роботи у важкому стані. Віктор відразу побачив хвилювання дружини і запитав:

– Що з тобою, кохана? Тебе звільнили?

– Все значно страшніше … – відповіла Валентина, і подивилася на чоловіка так, ніби хотіла його поглядом прорізати як рентгеном.

– Чому ти так дивно на мене дивишся? – злякався чоловік. – І що значить це твоє «страшніше»? Тебе звільнили без компенсації?

– Мене відправляють у відрядження! – трагічним голосом сказала Валентина. – Післязавтра я їду в іншу область. Розумієш, що це означає?

– Тебе відправляють надовго?

– На цілий тиждень!

– І тільки всього?

– Вітя, мене сім днів не буде вдома! Тебе це не лякає?

– А що тут такого? – Віктор посміхнувся. – Чимало людей постійно відправлять у відрядження, їздять сюди-туди.

– А чого це ти радієш? – запитала з підозрою Валя чоловіка.

– Просто, радію, і все. Радію, що тебе не звільнили. Навпаки відрядження – це можливість трохи відпочити, переключитися.

– А мені здається, що ти іншому щасливий. Щасливий, що нарешті-то залишишся вдома один. Ага, знову покличеш дружків на пиятику.

– Чого я повинен бути щасливим?

– Бо того! – Валентина закотила злісно очі. – Гадаєш, я не знаю таких історій. Ага, всі чоловіки поводяться однаково, коли дружина їде. Я багато таких випадків знаю! Пиятика, а може ще жінки.

– Ах, он ти чого боїшся? – Вітя весело розсміявся. – Які приколи у тебе в голові.

– Це ти так зараз кажеш, – загарчала Валя. – А потім, коли я приїду і збиратиму пляшки…

Валя підійшла до шафи, де лежали ключі від бару з випивкою, взяла їх у руки, покрутила і сховала у кишеню, закривши його на замок.  Потім вона поклала ключі від сейфа в кишеню своєї куртки і зі злістю сказала:

– Ось так … Ці ключі я візьму з собою. Щоб, якщо що, ніяких випивок, ніяких дружків.

– Ну ти і жінка-монстр…

– Звідки я знаю, хто до тебе приходити буде, з ким будеш пиятикувати?

– Не базікай всілякі приколи! – ображено вигукнув Вітя. – Ти така боягузка. Ось відправили у відрядження тебе, а т наче холодець трусишся.

– А ось ми подивимось, коли я повернуся, хто труситись буде

Валя підійшла до дверей лоджії, і, не дивлячись на те, що на вулиці був холод, стала їх відкривати.

– Ти що робиш? – занепокоївся чоловік.

– Хочу заздалегідь перевірити, чи часом на лоджії нема запасів горючого.

– Слухай, кохана, ти у мене договоришся! – Вітя суворо подивився на дружину. – Я на тебе так ображуся, що …

– Що? – Валя вийшла на лоджію і почала переглядати кожен куток. – Ага, поки запасів не видно, мабуть, деінде заховав? Я знаю, вам чоловікам тільки дай привід. Так. Ось тут закруточки стоять, ось тут пляшки із компотом.

– А якби були пляшечки, що було б тоді? – з усмішкою запитав чоловік. Він теж вийшов на лоджію і почав все розглядати.

– Ясна річ – що. Позабирала б.

– Навіть те вино, що ми привезли з відпочинку на морі?

– Так, а ти що думав?

– Думай, що говориш! Або ти мені зовсім не довіряєш?

– Та ну тебе … Як там в народі кажуть? Довіряти потрібно, але перевіряти також.  Ось я і перевіряю. – Валя стала порпатись по всіх-всіх кутах балкону. – Понапиваєтесь тут, з балконів стрибати будете. Люди он з десятого поверху в замети падають, і навіть нічого не ламають. А тут всього четвертий поверх. Якщо сніг нападає – навіть не відчутно …

– А чого ти по боках дивишся?

– Дивлюся, можливо, чи з нашого балкона на сусідній можна без перешкод перелізти? Це якщо раптом вас біла гарячка вхопить і після зайвої пляшки поб’єтеся об заклад.

– Ну і що? Можливо?

– Навряд чи  – відповіла задоволено Валя. – Всі балкони тепер засклені. І це правильно. А то раніше з балкона на балкон можна було запросто перестрибнути.

– А ти звідки знаєш? – зі злістю запитав Вітя. – Може ти сама по балконах лізеш?

– Ти мене не підколюй, – зреагувала Валя на сарказм чоловіка. – Все, пішли звідси, бо холодно.

– Шафи перевіряти будеш? – запитав чоловік.

– Правильно, – зраділа Валя. – Добре, що підказав. Потрібно подивитися, скільки пляшок можна сховати в одязі.

Замкнувши лоджію, вона і насправді – під глузливий погляд Віті  – стала нишпорити по шафах, перевіряючи, чи може в одязі завернуті пляшки.

– Так … – захитала головою Валя через якийсь час. – скільки шаф ми з тобою закупили … Хоч замки на кожну вішай. Ну, нічого, якщо що, я тепер знаю, де шукати … Ну, що, будемо вечеряти?

Вечеряли вони мовчки. На всі спроби дружини поговорити Вітя відповідав впертим мовчанням. І спати вони лягали так само в повній тиші. На наступний ранок мовчазний «страйк» чоловіка продовжився. І коли Вітя йшов на роботу, він навіть не сказав дружині  звичне «па».

А повернулася зі служби Валя, як не дивно, в веселому настрої. Відкривши двері своїм ключем, вона прямо з порогу радісно закричала:

– Вітя, привітай мене! Моє відрядження скасували! Я нікуди не їду!

Але у відповідь озвалась тиша. На балконних дверях на склі Валя побачила приклеєний величезний аркуш паперу, де Вітя написав: «Тепер ти будеш жити без стресів. Я поїхав від тебе назавжди».

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Коли відрядження завершується розлученням
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.