Ще зранку дружина подзвонила і попросила ввечері після роботи заїхати до мами глянути, що в неї там з водогоном, бо щось не працює. На роботі затримався довше звичайного, тому приїхав досить пізно, заїхав купив цукерок та квіти, щоб трохи її розрадити, а то живе сама, бурчить весь час.
Теща, за звичаєм, почала бурчати, що краще б не тратився та не затримувався на покупки. А їхав раніше, бо як же ж вдома без води. Я звик до її вдачі, тому пропустив усе повз вуха і став до праці.
Довго лагодив, розбирався у чому проблема, потім ремонтував ще довше. Роботу закінчив уже глибокої ночі. Теща тим часом повечеряла, не те щоб я дуже хотів, але після роботи був таки голодний, але ж мені звісно ніхто й не запропонував. Натомість вона весь час бубоніла під руку, питала чому так довго, нарікала, що за зять такий, що не може трубу полагодити. Я маю спокійну вдачу, тому на те лише віджартовувався та й працював собі далі. Коли все було готово припросив її, показав у чому поломка була, попрохав трубу не чіпати без особливої потреби, бо система стара і хитка, можна пошкодити. Пообіцяв, що скоро прийдемо та замінимо на нові труби. Теща тільки хитала головою, що оце їй на старості літ стільки клопоту, це ж буде шум, бруд і тільки клопоти одні. От наче це все вона сама робитиме.
Я вислухав усі нарікання тещі й, вже не жартуючи, сказав, що зараз прийму душ після роботи й заодно зроблю тест своєї роботи, на що теща відповіла, що постійно я зі своїми жартами. Я спочатку не зрозумів, а вона каже, ти ото жартуєш, а в мене за воду дорого платити, за електрику, яка воду гріє теж дорого, а ти зараз мені тижневу норму вибовтаєш, їдь, зятю додому там і помиєшся.
Я оторопів від такого, але поїхав додому. Розповів про все жінці, думав підтримає мене, але вона лише плечями знизала і сказала, що мама й правда багато витрачає на комуналку, тому має економити й що я міг би проявити розуміння, тим паче сидів у неї до півночі, втомив її. Я дуже обурився, сказав, що оплачу заміну труб, але сам більше до тещі ні ногою, таке ставлення вже переходить усі межі. Жінка сказала, що мені треба бути терпимішим, бо з таким характером мене тяжко витримувати, капризую як мала дитина.
