Олег говорить, що все почалося ще зі школи. Батьки постійно втручалися у все, що робив син, все за нього вирішували. Він хотів займатися футболом, але батько наполіг на боксі. Хотів вступити на інженера, але мама вирішила, що краще йти у педагогічний. В університеті він зустрів гарну дівчину з якою вони зустрічали й планували весілля, але батькам вона одразу не сподобалася. Мама весь час прuскіпувалася, говорила, що вона міська і нічого зовсім не вміє по дому робити.
Так весь час її зачіпала, що врешті дівчина не витримала тиску і сказала, що їй дуже важко так бути, бо ж вона не зможе все життя миритися із таким ставленням з боку його батьків. І вони з Олегом розлучилися.
І тут на одному із гучних та багатолюдних сільських весіль у сусідів батьки Олега пригледіли йому гарну дівчину. Вона була з міста, якась далека родичка з боку нареченого. Мама Олега швиденько їх познайомила, хоча син і був проти. Вони розговорилися і виявилося, що мають спільні інтереси. Потім якось ще зустрітися у місті, потім уже домовилися про побачення. І так все закрутилося.
Батьки дуже раділи, що син з такою гарною дівчиною, яку вони схвалили. Олег не хотів поспішати, але батьки напосідали, що пора одружуватися, що роки йдуть, а їм би ще й онуків поглядіти хотілося б. Тому хлопець зробив пропозицію і вже й швидко весілля зіграли.
Жити поїхали у місто, там у дружини й житло було і тесть Олега на роботу влаштував до себе в компанію. Та життя у молодої родини якось одразу не заладилося. Бо ж одна справа була зустрічатися і жити окремо, а зовсім інша побут ділити. Все частіша почалися сварки, дружина дорікала Олегові, що то не там речі кладе, то гучно тупає, то ще якісь приводи знаходила. Коли Олег спробував сказати, що й вона не завжди ідеально веде побут, то дружина лише більше розсердилася і зауважила, що не вона у нього в домі живе, а саме він у неї. З кожним днем так жити ставало все важче й Олег вирішив розлучитися.
От тільки тепер він не має ні житла, ні роботи, бо ж батько дружини одразу його звільнив, і має повертатися до батьківської хати. Але робити він цього зовсім не хоче. Бо вважає, що саме через батьків він втратив шанс і здобути омріяну освіту, і жити з коханою людиною. Батьки ж своєї вини не відчувають, кажуть, що просто піклуються про сина.
