Одного вечора ми із моїм хлопцем їхали додому, і вирішили, що нам потрібно заїхати до магазину. Поки ми стояли біля автівки і говорили про те, що нам треба взяти, то до нас підійшла літня жінка і попросила 20 гривень, на що мій хлопець їй відмовив, але мені стало шкода стару, і я дала їй ті гроші, що вона просила.
Згодом, походивши по магазину, мені захотілось їй дати ще грошей, адже вона видалась мені дуже нещасною, тому я додала їй ще сто гривень. Ми обмінялись номерами, і вона сказала, що муситиме мені якось віддячити.
За кілька днів мені подзвонила жінка та сказала, що хоче зі мною зустрітись. Я погодилась, і прийшла за адресою, яку вона сказала. Жінка сиділа на лавці та тримала в руках великий пакет. Побачивши мене вона зраділа, адже я її не проігнорувала і з’явилась за її проханням.
Тоді вона сказала, що дуже вдячна за мою доброту, і подарувала подушку власного виготовлення. Мене це дуже потішило, адже тоді жінка сказала, що зараз справді зовсім немає грошей, аби віддавати той борг, який вона взяла в мене.Заспокоївши її, сказала, що це зовсім не позичені гроші, я їй їх дала просто так. Тоді ми попрощались та розійшлись.
Мене потішила жінка, адже вона здалась такою доброю та милою. Мені рідко траплялись такі ввічливі та хороші люди, як ця особа. Я навіть її в телефоні підписала як “Хороша бабуся”.
Згодом, через якийсь час, мій телефон задзвонив. Телефонувала та жіночка, і казала, що дуже хоче зі мною зустрітись. Мій хлопець не дуже підтримував цю ідею спілкування із бабусею, але я й слухати нічого не хотіла, адже думала, що він просто нічого не розуміє і не має співчуття.
При наступній зустрічі бабуся попросила в мене знову грошей, мовляв, онук хворий потрібно йому на ліки. Я не сумнівалась зовсім у її доброчесності, адже першого разу вона віддячила, а другого разу сказала, що поверне гроші, як тільки матиме, тож я відразу погодилась позичити ту суму, яку просила жінка.
Та ні за тиждень, ні за два, ні за три місяці вона не подзвонила, а коли телефонувала їй я, то просто не брала слухавку. Тоді до мене дійшло, що не в мого хлопця немає співчуття, а в мене занадто багато довіри до людей. Дуже прикро, що так вийшло, адже я так довірилась тій жінці, а вона взяла і все змарнувала своїм вчинком. Відтоді в мене зникло бажання комусь хоч якось допомагати, а все через довіру до людини, яка здалась дуже милою та приємною.
