Моя подруга і сусідка нещодавно прибігла вся в сльозах, щоб поскаржитись на матір і бабусю. Після цього випадку я й сама нікому не довіряю. Не розумію, чому люди стали такими к0рисливими. Навіть сім’я.
Моя подруга колись навчалась зі мною в одному класі, пізніше перевелась у іншу школу, бо у нас складніша програма з профільними класами. Загалом вчилась вона непогано, та на бюджет вступити не могла, а за контрактну форму їй ніхто б не заплатив. Тому мрії про вищу освіту так і залишились мріями. Вона працювала 2 роки. Бабуся вже на пенсії, а мама її – дуже лінива.
Загалом, сім’ю цей час в основному забезпечувала Юля. Крім того, вона встигала навчатись. Коли змогла вступити на бюджет, то з радістю прибігла повідомити рідних. Але реакція була неочікуваною.
Вони влаштували справжнісінький цирк: мама кричала і ображалась, бабуся плакала і стогнала. Звісно ж!
А їм добре, Юля забезпечувала всіх. Тепер змушена буде навчатись, тому жінкам нічого не залишиться, як шукати способи заробити на проживання. Хоча поки що це їхній обов’язок більшою мірою, а не моєї подруги. Навіть не знаю чим Юлі зарадити. Чинять жінки ну зовсім негідно і несправедливо. Сподіваюсь, що вони це визнають і виправляться.
