Соромно мені, що колись не послухала своїх батьків

Колись, бувши ще юною 21–річною дівчиною, я не послухала настанов своїх батьків, то тепер мушу від цього пожинати плоди. Кохання закружило мені голову й повело своєю стежкою життя.

Народилась і виросла я в мальовничому селі, яке розкинулось на берегу річки. Дитинство у мене було щасливим, я мала чудових люблячих батьків та брата. Коли мені виповнилось 18, то довелось покинути батьківський дім і поїхати вчитися в місто. Я вступила до педагогічного університету, а вже на другому курсі зустріла Григорія. Він був такий гарний і романтичний хлопець, що у мене просто не було шансів у нього не закохатися. Ми з ним зустрічалися вже майже рік, коли мені стало відомо, що у мене під серцем його дитя. Я тоді навчалась на третьому курсі, а Григорій вже на останньому, п’ятому. Мій хлопець, як справжній чоловік, відразу ж, як тільки дізнався про мій стан, запропонував мені одружитися з ним.

Я тоді так мріяла про заміжжя, що не думаючи погодилася і на радощах покинула університет. На цьому тоді ще наполіг Григорій. Він сказав, що його дитина не повинна страждати у материнському лоні, від того, що його мама навантажує себе навчанням. Ну я і не стала перечити своєму нареченому, дуже довіряла йому.

Звичайно ж, що я подзвонила своїм батькам і розказала їм, що у них скоро буде внук чи внучка і, що я виходжу заміж. Перше їхнє запитання було не про те, як я себе почуваю, а воно звучало так: «донечка, а як же навчання, як же диплом? Ти ж хоч не покидай навчання! Як же ми тоді будемо в селі людям в очі дивитися? Це ж сором який…» Мене тоді це розізлило і я різко так відповіла їм, що не буду більше вчитися, воно мені більше не треба, бо у мене чоловік буде забезпечувати родину, та й житло у нього є, він міський. І мати, і батько тоді вмовляли мене не слухати свого хлопця і не покидати навчання, та я їх не послухала, й навіть образилася ще.

На наше з Григорієм весілля ми не запрошували нікого зі своїх рідних, грошей у нас на пишне святкування не було, тож ми покликали лише декількох друзів. Розписалися й посиділи в кафе – на цьому все.

 

Далі життя бігло якось швидко, рік за роком. Григорій досягнув успіхів у кар’єрі й непогано заробляв, був начальником в державній установі. Я ж ніде не працювала, а займалася спочатку дітьми, а потім, коли вони підросли, просто займалась господарством: садила грядки, вирощувала сортову полуницю, саджала рідкісні троянди й займалась садівництвом. Цілими днями була вдома.

Діти ж виросли й жили вже своїм життям. До батьків своїх я приїжджала десь один раз на рік і то ненадовго, не хотіла вислуховувати від них про те, що сама собі зламала життя й скоро про це пожалію.

Одного разу я їхала містом і випадково побачила свого чоловіка. Він стояв на вході в один ресторан і цілувався з якоюсь білявкою. Мені враз стало зрозуміло, що Григорій мені зраджує.

Ввечері я дочекалась чоловіка і сказала йому, що бачила його з іншою. На що Григорій мені сказав, що він ні про що не шкодує і давно вже хотів зі мною розлучитися.

В той же вечір я зібрала свої речі та покинула будинок. Мені довелось орендувати собі квартиру, оскільки піти мені було нікуди. Дітей же тривожити я не хотіла, а до батьків поїхати означало б те, що вони були все-таки праві.

Заощаджень великих у мене немає, тільки деякі коштовності, та й ті на мені. Та й жити мені ніде, оскільки будинок оформлений на матір Григорія – мені явно нічого не світить.

Сиджу я в цій чужій квартирі та думаю: як жити далі? Куди йти працювати, якщо в мене навіть диплома немає? І все тепер згадую своїх батьків… Які вони були тоді праві. Соромно мені, що я так повелася з ними й не послухала тоді. Та час не повернеш.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Соромно мені, що колись не послухала своїх батьків
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.